You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Морква дика

Дворічна, часом однорічна трав’яниста росли­на з білуватим стрижневим, тонким, неїстівним коре­нем, реберчатим, волосистим, високим (20—100 см) па­гоном, що доверху стає галузистий. Нижні листки 2—3-чі перисті. Пелюстки по краю зонтика збільшені. Квіти білі, дрібні (в центрі зонтика часто неплідні), на довгих квітоніжках.

Промені зонтика при плодах зі­брані у гнізда, звідси народна назва «гніздечко». Росте, як бур’ян, на схилах, сухих луках, узбіччях польових доріг, серед кущів. Збирають у вересні шерстисті плодики — насіння (спочатку цілими зонтиками, а після висушування про­тирають руками та відвіюють на слабкому вітрі).

Зберігають у щільно закритих коробках.

У плодах дикої моркви виявлено: ефірну олію (1,6%, а в південних районах України та Молдавії до 7,5 %), в ній — 60 % гераніолу; сумарно жирної олії в плодах до 17 %. В плодах є дубильні речовини (0,2 %), алкало­їди (1,4 %), органічні кислоти та мікроелементи.

Порошок з насіння дикої моркви (1,0 г на прийом, тричі на день) вживають при нетравленні шлунка і як вітрогінний та певною мірою проносний, сечогінний, жовчогінний, знезаражуючий, протибактеріальний за­сіб. Діє і протиглисно. Але найголовніше лікарське призначення насіння дикої моркви полягає в лікуванні нирково-кам’яної хвороби.

Насіння дикої моркви прий­мають не тільки в порошку, а й у водному настої — 1 столова ложка насіння на 1 склянку окропу. Напа­рюють цілу ніч (краще у термосі), випивають по пів­склянки гарячим за 3—4 рази. Дієта — як при нефритах. Дуже часто насіння дикої моркви включають в суміші лікарських рослин, що застосовується при лікуванні нирок, особливо від каменів нирок і сечового міхура.

Проте існують і певні застереження. Довільне кори­стування цим засобом — небезпечне. Є різні варіанти використання насіння дикої моркви. Спочатку треба провести тривалий (до 2-х місяців) підготовчий період з прийманням відповідних лікарських рослин (зборів). Особливо коли вже сформувався калькульозний цистит. Але це — окрема тема. Тут тільки зазначу, що не всякі, не всі камені можна виганяти насінням дико! моркви.

Поси­лення перистальтичного руху каналів і сечових шляхів може зрушити камені, пісок і перекрити сечовивідні шляхи, визвати уремію (отруєння організму сечею), а то і смерть. Процедуру використання моркви може вста­новити лише лікар, стаціонарно, в лікарні, з викори­станням «водного удару», ясна річ, попередньо визна­чивши тип каменів, їх розміри, розташування, індиві­дуальні особливості організму хворого тощо.

Leave a Reply