You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Миколайчики

Народна   медицина   користується   двома   ви­дами: миколайчики  плоскі та миколайчики польові. Миколайчики плоскі.

Багаторічна рослина, заввишки 30—80 см, із стеблом, розгалуженим тільки у верхній його половині. Уся разом з листками — звичайно синьо-голуба. Листки у нижній половині стебла неподільні, яйцевидно-серце-видні, пилчасті, черешкові; у верхній — сидячі, або короткочерешкові, три-, п’ятироздільні, колючкозубчасті. Квіти з голубуватими пелюстками, зібрані в яйце­видно-головчасте суцвіття; листочки-обгортки — лан­цетно-лінійні, на верхівці і по краю з колючими зубцями.

Плід — двосім’янка, вкрита лусочками. Росте на степових схилах, пісках, вздовж доріг, на перелогах, заплавних луках. Поширений на більшій частині України, крім Карпат та Криму.

Заготовляють всю рослину з коренем, або тільки коре­ні, після визрівання насіння. Викопують рослини, коре­неві частини відмивають проточною водою. Легше вико­пувати після дощу. Сушать як звичайно.

За біохімічним складом надземна частина містить 0,5 % сапонінів, 1,46 % дубильних речовин, 0,12—0,14 % ефірної олії, флавоноїди, аскорбінову кислоту (в при­кореневих листках 163 мг% на сиру вагу). Крім того, яблучну, лимонну, малонову, щавлеву та гліколову кис­лоти і поліетиленові сполуки. Корені мають близький до трави вміст хімічних речовин.

В народі вживають рослину з коренем від кашлю і не тільки простудно-бронхіального, але і від кашлюку, особливо в дитячій практиці. Крім того, при ревматизмі, сильній набряклості. Самі корені вважаються хорошим сечогінним засобом, що діє одночасно і потогінно, сприяє кращому відходженню завалів з дихальних шля­хів, діє і відхаркувальне.

Лікарі Греції та Риму ще дві тисячі років тому застосовували миколайчики плоскі при захворюваннях печінки, епілепсії, як жовчогінне і сечогінне. У вітчизняній народній медицині рослину використовували при декотрих захворюваннях серця, зубному болю, мігрені, алергії, безсонні, епілепсії, ане­мії.

У народній медицині західноєвропейських країн надземну частину застосовували при нирковокам’яній хворобі, судомах, сіпанні повік; корені — як сечогінне. Є відомості про використання зілля при водянці, карієсі. Корені допомагають при отруєнні грибами. Зовнішньо застосовують для ванн при дерматозах і артриті.

В народі вживають настій (з однієї столової ложки подрібненої трави на півлітра окропу, настоюють протягом години). Приймають по півсклянки до їди тричі на день, решту настою зливають, в нього відтискують вико­ристану траву і цю частину настою (буде близько третини склянки) вживають перед сном. Для зовнішнього використання: відвар (до 10 хв.) з двох склянок подріб­неної трави на три літри води. Потім його вливають у ванну. Такий же відвар беруть і для лікувальних примо­чок, компресів.

Зберігають траву і корені в мішечках. Строк збері­гання — до 3-х років.

Leave a Reply