You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Миколайчики сині

Миколайчики сині, будяк з лікувальною метою використовують траву цієї рослини.

За перший рік зростання рослини у неї розвиваються лише лист­кові розетки біля основи стебла, цвіте ж вона на другому році жит­тя з червня по жовтень, На початку року ця рослина зелена, а потім стебло стає спочатку білуватим, а згодом набуває синьо-стального кольору. Це відмітна риса при визначенні цієї рослини.

Стебло у синіх миколайчиків пряме, гіллясте, заввишки до ЗО— 60 см. Прикореневі листки суцільні, довгасто-овальні, серцевидні, з косими шиповидно-загостреними зарубками; верхні стеблові листки З—5-роздільні, колючо-зубчасті. Квітки в яйцевидних головках, зібра­них у щитковидне суцвіття. Листочки-обгортки вузьколанцетні, по краях з рідкими шипами, які не довші за головку. Квітки голубуваті, дрібні. Збирають траву під час цвітіння рослини.

Трава цієї рослини містить у собі сапоніни, мильну речовину відхаркувальної дії, а також таніди — речови­ни, які мало чим відрізняються від таніну, і, крім того, ефірну олію (0,25%).

З 1932 р. сині миколайчики почали застосовувати в науковій медицині як добре випробуваний і ефективний засіб при подразному кашлі та коклюші (чай з трави).

У народній же медицині цю рослину давно знають як відхаркувальний і заспокійливий засіб при хронічному бронхіті та коклюші, при переляці й безсонні й навіть як болетамувальний засіб при зубному болі (відвар, по­лоскання або настойка на зуб).

Способи застосування. Відвар: \0,0—200,0; вживати по одній столовій ложці, 4 рази на день.

Настойка: 15,0 (для зовнішнього застосування на зуб).

Leave a Reply