You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Мигдаль звичайний

Мигдаль звичайний, або гіркий  з лікувальною метою використовують його плоди й олію.

Цю рослину з її блідо-рожевими (а іноді білими) квітками й фруктами у вигляді яйцевидної костянки з шкірястим волосистим і неїстівним оплоднем добре знають туркмени,  її знають і інші народи.

З двох різновидностей мигдалю — солодкого й гірко­го, останній більше придатний для лікувальної мети. З гіркого, а також із солодкого мигдалю виробляють олію.

У науковій медицині мигдалеву олію мало застосо­вують — лише як проносний і як пом’якшувальний для шкіри тіла засіб.

Як помічено з народного досвіду, мигдалева олія має на організм заспокійливу, болетамувальну, протизапаль­ну й відхаркувальну дію, а також регулює функціональ­ну діяльність шлунково-кишкового тракту. Крім того, ця олія має ще очисну, освіжаючу та протигнильну дію.

Тому її досить успішно вживають як заспокійливий за­сіб при серцевих хворобах (при серцебитті) всередину, по 6—7 крапель, три рази на день, а іноді й по одній чайній ложечці, а плодів — по 3 штуки, але без кісточок, тому що вони отруйні.

При головних і вушних хворобах мигдалеву олію як болетамувальний засіб закапують у вухо. Як протиза­пальний і відхаркувальний засіб, мигдалеву олію вжи­вають всередину при хворобах горла, при запаленнях різних внутрішніх органів і особливо при запаленні ле­гень, а зовнішньо застосовують від всяких опухів — про­стих і з запаленням та від пролежнів.

Корисний мигдаль також і для апетиту, від вітрів та від засмічення шлунка.

Усе це відомо лише в народі, а наука ще не підтвер­дила цього.

Способи застосування. Мигдалеву олію мо­жна видавлювати й самим за допомогою холодного пре­са; вживати всередину по 3—7 крапель; у вухо капати по 6—8 крапель, затуляючи вухо клаптиком вати.

Leave a Reply