Материнка звичайна

Материнка звичайна, лебідка, блошниця з лікувальною метою використовують її траву.

Кореневище у материнки дуже гіллясте, стебла численні (від одного кореня), прямі, чотиригранні, червонуваті, заввишки до 80 см.

Вся рослина пухнасто-шерехата Листки супротивні, черешкові, дов­гасто-яйцевидні, загострені, зверху темно-зелені, знизу — світло-зеле­ні, з дрібненькими чорними крапками, що просвічуються.

Цвіте материнка з червня по серпень, а іноді й по жовтень. Пло­ди, що дозрівають у кінці серпня, червонувато-бурі або бурувато-чорні, сплюснуто-яйцевидні, чотиригорішкові, а квітки — фіолетово-рожеві, дрібні, сидять у пазухах приквітків. За своїм ароматом і забарвленням квіток материнка схожа на чебрець, і тому вона й по­пулярна, як і чебрець, дуже побутова, її застосовують для набивання подушок покійникам, проти молі в одязі й хутрі, для садіння бджіл у вулики. Цю траву збирають під час цвітіння. •

Материнка містить у собі дубильну речовину та ефір­ну олію.

Застосовують цю рослину як відхаркувальний і як такий, що регулює функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту й зміцнює його, а також як за­спокійливий, протиспазматичний і знеболюючий, крово­спинний і частково, як потогінний засіб.

У науковій медицині цю лікарську рослину застосо­вують у вигляді відвару при хворобах дихальних шляхів як відхаркувальний засіб, а як зміцнювальний засіб — при атонії кишок; вона входить також до складу грудних потогінних чаїв.

У народній медицині цю рослину застосовують ширше.

Внутрішньо як відхаркувальний і потогінний засіб її вживають при різних простудах, від ядухи та хвороб горла, при атонії (в’ялості) кишечника й недостачі шлун­кового соку, а також як протиспазматичний, кровоспинний і заспокійливий засіб при всіх жіночих хворобах, при кровотечах, маткових припадках, від незрозумілої судоми й болю в нижній частині живота, після запаморочен­ня (для зміцнення), при загальній слабкості і навіть при душевних недомаганнях (як заспокійливий та освіжаю­чий засіб) – – і взагалі для піднесення тонусу (енергії) життя організму.

Зовнішньо материнку застосовують при головному болі й безсонні (обмивати голову відваром), з неї готу­ють ванни для дітей, хворих на золотуху та рахіт, роб­лять компреси на нариви й опухи; настойку прикладають до хворого зуба, олію (так звану «хмельову») застосо­вують від гикавки (намазувати нею горло ззовні, вдиха­ти, а іноді й вживати всередину по 2 — 3 краплі, три ра­зи на день).

Способи застосування. Відвар: 15,0 — 200,0; по .одній столовій ложці, три рази на день. Це при в’я­лості кишечника та при маткових припадках; при вагіт­ності відвар материнки не можна вживати.

Настойка: 20,0; по 20 крапель, три рази на день.

Олія з материнки: жменю дрібно порізаної трави за­ливають половиною літра прованської (або соняшнико­вої) олії, настоюють протягом 8 годин, проціджують і видавлюють. Кладуть у клаптику вати на хворий зуб, всередину вживать по 2 — 5 крапель.

Ванни: 50 г трави материнки на відро води.

Суміш 1-ша: трави материнки — 1 частина, підбілу — 2 частини, коріння рожі лікарської — 2 частини.

4 чайні ложечки цієї суміші беруть на дві склянки окропу; вживають по півсклянки, 4 рази на день.

Суміш 2-га: трави материнки — 1 частина, підбілу — 2 частини, ягід малини — 2 частини.

Заварити й вживати цю суміш треба так само, як і першу.