You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Лопух справжній

У народі з тією ж лікувальною метою засто­совують також види: лопух павутини­стий, лопух малий, лопух дібров­ний.

Широковідомі, скрізь поширені рослини, які знають навіть діти, тому описувати нема потреби. Про окремі видові ознаки читач може довідатися з ботанічної літератури (визначники). Ростуть вони на засмічених місцях, обабіч доріг, зустрічаються і в лісах та серед кущів. Лопух дібровний росте у лісах, узліссях, на галявинах.

Біохімічний склад: у коренях наявні полісахарид іну­лін (27—45 %), систостерин і стігмастерин, пальмітино ва і стеаринова кислоти, білки (до 12,4 %), барданова олія, дубильні і гіркі речовини, глікозид арктіїн, анти­біотики,    вітаміни,    у    листях — дубильні    речовини, слиз, ефірна олія, сапоніни, сесквітерпеновий лактон арктикарин, флавоноїди — рутин, гіперозид; у квітах – млютеолін, рутин.

Чимало зроблено і досліджено щодо використання кореня лопуха відомим травознаєм з Іркутська Оленою Василівною Лохе. її прекрасний емпіричний матеріал є, як на мій погляд, новим тлумаченням ефективності кореня лопуха у відповідних сумішах для цілого ряду захворювань.

Відвар кореня лопуха (50,0—60,0 г на 1 л води) вжи­вають внутрішньо при лікуванні різних шкіряних захво­рювань (особливо від порушеного обміну речовин), при чиряках, фурункульозі, висипах, при золотусі, рахіті, як кровоочисний засіб. Відвар приймають при різних хворобах сечостатевих органів, у тому числі і венерич­них, як сечогінний засіб, що очищає нирки і сечоводи.

П’ють такий відвар і при хронічних запорах. При цукро­вій хворобі вживають відвар коренів лопуха або такої суміші: лушпиння бобів квасолі, коренів лопуха і листків чорниці в рівній кількості компонентів (за об’ємом). Беруть 5 — 6 столових ложок суміші на 1 л води, намочують__протягом ночі, вранці кип’ятять 5 — 7 хвилин, і весь цей відвар теплим випивають за 6 прийо­мів.

При подагрі п’ють чай з такої суміші: коренів лопу­ха – 25,0 г, кореневищ пирію — 20,0 г, трави череди — 20,0 г, трави триколірної фіалки — 30,0 г і вероніки лікарської — 20,0 г. Беруть до 40,0 г цієї суміші на 1 л води і кип’ятять на малому вогні хвилин 5. П’ють по 3 склянки на день між прийманнями їжі; першу дозу — натщесерце.

Зовнішньо. Для ванн ревматикам і артритикам роблять відвар з коренів лопуха, трави вересу, кропиви дводомної, багна, татарника, листків або цілої трави брусниці — доза для відвару необмежена.

Рани, що довго загоюються, лікують маззю, яку го­тують так: 75 г подрібненого свіжого кореня лопуха настоюють цілу добу в теплому місці в 200,0 г соняшни­кової олії (краще брати мигдалеву олію), потім варять 15 хвилин на малому вогні і проціджують у баночку через марлю).

При випаданні волосся і взагалі при хворобах шкі­ри на голові даічі_на тиждень миють (полощуть) голо­ву у відварі кореня лопуха і квіток нагідок, ло­пуха – 20,0 г, а нагідок — до 10,0 г на 1 л води. Дехто до цих компонентів додає ще й 15,0 г шишок хмелю.

Корінь лопуха, дрібно порізаний, сушать по селах у печі. Щороку корені заготовляють свіжі. Зберігають у ящиках, викладених папером (охороняти від молії).

У вітчизняній народній медицині корені лопуха вико­ристовували ще при радикуліті, ішіасі, невралгічних болях (у тому числі обкладання свіжими листками й утеплення рушником, хусткою); при жовчо- і нирково­кам’яній хворобі, гастриті і виразковій хворобі шлунка, набряках, лишаях, алергії (!), геморої, бешиховому за­паленні; при мігрені, опіках та інше. Корені лопуха за­стосовували при отруєннях ртутними парами, а також як протикашлеве, протиглисне.

Додам зі своїх записів, що свіжим листям обкладають не тільки болючі суглоби, але і забиті місця тіла і взагалі як обезболююче. Крім того, лопух використову­ють для лікування від ревматизму, артриту.

Свіжі, чисті (добре вимиті) корені лопуха розбивають «на пас­ту», змочують теплою водою і ввечері такою «кашкою» роблять втирання у корені волосся і шкіру на голові, загортають голову хусткою. Вранці виполіскують теп­лою водою без мила і вичісують. Звичайно, це практи­кують під вихідний день. Таке втирання припиняє силь­не випадання волосся, сприяє його «згущенню».

У моїх записниках про лікувальне використання лопу­хів є чимало нотаток, спостережень.

Лопухом лікуються від туберкульозу, захворювань дихальних шляхів (бронхіти); при колітах; спиняють по­зиви і самоблювання; вживають у сумішах при захворю­ваннях печінки, нирок (нефрити, камені); при водянці живота; базедовій хворобі (воло); при ожирінні (в сумі­шах); запаленні яєчників і придатків, при білях, коль­пітах, маститі; для полоскання горла, рота, при запаль­них процесах і при ангіні; при захворюваннях залоз (у тому числі_і_в_дітей); при діатезах, вовчанці.

Беруть 2 столові ложки подрібненого кореня лопуха на 0,5 л води, роблять відвар (хвилин 20, краще мето­дом «бані» — тоді хвилин 30). Приймають теплим по пів­склянки 2—3 рази на день. Можна додати трохи меду.

Ще використовують згущений відвар, одержаний шля­хом тривалого кип’ятіння в емальованому посуді без прикриття, поки не випарується до половини. Тоді приймають по 2 столові ложки 4—5 разів на день.

Лопух входить до складу різних зборів для лікування від багатьох дерматозів: 2 ст. ложки  подрібненого коре­ня на 0,5 л води у вигляді відвару або настою; п’ють по 0,5 склянки 4 рази на день до їжі. Крім того, при псо­ріазі, нейродермітах, кропивниці, вульгарних вуграх, себореї

Зовнішньо відвар кореня для ванн, примочок тощо.

В Японії лопух великий вирощують як городню куль­туру. Молоде листя має антибактеріальні властивості. Настій коренів на маслиновій, мигдалевій, кунжутовій чи соняшниковій олії використовують для натирання коренів (цибульок) волосся при випаданні, облисінні. Сік з листків і квітів, а також і водний настій з квітів, вживають у народі для лікування ран і раку шкіри.

Leave a Reply