You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Льон звичайний (довгунець) і льон низький (кучерявий)

Вирощують дві різновидності цієї рослини. Льон-довгунець не розгалужений або слабо розгалуже­ний у верхній частині стебла і вирощується передусім на волокно. Льон низький більш розгалужений і виро­щується переважно на зерно, волокно ж дає коротше, ніж довгунець, і гіршої якості. Ботанічний рід «льон» (дикий) на території України має 28 видів. Сама зелена рослина льону звичайного і низького, як і суха,— отруйна.

Насіння льону культурного вміщує 30—48 % жирної олії, що в своєму складі має ненасичені жирні кислоти (лінолову, ліноленову, олеінову), гліцериди пальмити-нової та стеаринової кислот, а також слизи (5—12 %). Крім того, білок (до 26 %), вуглеводи (12—26 %), ор­ганічні кислоти; ферменти, вітаміни С1, А, каротин. Вся рослина і особливо паростки мають глікозид лінама­рин, що розщеплюється на синильну кислоту (отруйна!), глюкозу і ацетон.

З лікувальною метою використовується насіння і олія з нього. Насіння льону вживають, перш за все, як за­хисно-обволікаючий, пом’якшуючий та легко проносний засіб. Найпростіший спосіб вживання в народі — це 1—2 чайні ложки чистого насіння льону 1—2 рази за день (запивають одною склянкою помірно гарячої води).

Краще, однак, насіння попередньо дещо потовкти у ступці (настояти на гарячій воді). Таке насіння швидше набубнявіє, а при помішуванні виділяється слиз. Слиз цей разом з насінням приймають, як вказано вище. Він покриває і охороняє слизову оболонку не тільки шлунка, але і кишечника — попереджує або знімає запалення.

Застосовується при підвищеній кислотності шлункового соку, при запаленнях або виразці шлунка та дванадцяти­палої кишки. Набубнявіле насіння знімає запори, особ­ливо навикові та хронічні, навіть при атонії кишечника. Помічено в народі, що цей засіб особливо корисний для людей, схильних до ожиріння, лікувальна дія насіння проходить не тільки в шлунку, але продовжується і в кишечнику (коли насіння настояти цілим).

Поліпшуєть­ся перистальтичний рух травним трактом аж до видален­ня, сприяє повнішому усуненню калових мас. Помічено також, що при сильних поносах слизові маси насіння ви­являють певну закріплюючу дію. Не варто лише пере­вищувати дозування, а краще всього самому собі інди­відуально, шляхом спроби, встановити оптимальну дозу.

Відціджений через марлю слиз приймають потроху при запаленнях глотки, стравоходу, при опіках гаря­чими напоями, ліками тощо. Слиз приймають внутріш­ньо при запальних і виразкових процесах у стравоході, при ентеритах, колітах, запаленні прямої кишки і при геморої, особливо з запорами. В останньому випадку рекомендуються клізми слизом (навіть з насінням) – тоді не відціджують, а тільки настоюють години 3 і вво­дять теплим 50—100 мл 1—2 рази на добу, бажано в одну і ту саму пору.

Користуватись треба тільки свіжим слизом. Ще один варіант: повну столову ложку чистого насіння заливають склянкою гарячої перевареної води (не окріп), приміром, у чистій півлітровій скляній банці, закривають кришкою і через декілька хвилин збовтують (хвилин 15—20).

Проціджують, відтискують чистими руками. Приймають внутрішньо по чверті склянки теп­лим до 3-х разів за день через 20—30 хвилин після їжі, проте лікар індивідуально може порадити хворому і до їжі. Слиз в лляному насінні здебільшого знаходиться у верхніх шарах шкірки, тому для отримання його на­сіння можна і не товкти у ступці.

Слиз насіння льону використовують також зовнішньо для примочок, припарок на запалені місця, полощуть ним (збовтати з тепленькою водою) рот після необереж­ного опіку його гарячим або чимсь роз’їдаючим слизову (наприклад, кислотою, міцним спиртом тощо).

Доводилось чути схвалені відгуки про такі процедури при остеохондрозі, ревматизмі, суглобових болях, навіть і артритних, хоч в останньому випадку доцільність для мене сумнівна. Беруть 1—2 склянки насіння льону, добре розігрівають його у металевій каструльці і всипа­ють у попередньо для цього виготовлений мішечок. Мі­шечок з насінням розрівнюють, прикладають на болючі місця, Доцільність таких гарячих аплікацій в кожному окремому випадку визначає лікар.

В народі, та і в офіційній медицині, належну увагу приділяють і лляній олії як самій по собі, так і в препаратах, особливо для лікування опіків; а також при сухій потрісканій шкірі, при певних висипках, в тому числі алергічних, при вуграх звичайних, сверблячці шкіри, а також при доглядах за немовлятами. Попередньо, коли немає гарантії чистоти, її пригрівають майже до заки­пання і зливають у чисту баночку.

Лляну олію або несолоний свинячий топлений жир (смалець) декотрі травознаї використовували для «ухоплення запахів» квітів, рослин. Для цього викори­стовували різні технологічні (часом дотепні) «хитру­вання». Так, скажімо, робили «перекладанець» або «прокладанець»: на папір, змащений лляною олією або несолоним свинячим смальцем, клали шар свіжозібра­них квітів або пелюсток (троянди, лілії, яблуні) або подрібненої сирої трави (материнки, чебрецю або інших запашних рослин).

На них клали другий (намастити жи­ром з обох боків) папір і знову шар квітів чи подріб­неної сирої трави. Так робили свого роду паперово-рослинний «торт», як роблять господині наполеон чи сметанник з кількох шарів (5—6). Через якийсь час (З—4 години) його розбирали і папір з жиром (без квітів чи трави) вимочували, виполоскували у міцній горіл­ці — краще у дещо розведеному спирті, в який додано трохи ефіру, що потім звітрювався.

Так одержували свого роду домашній одеколон — він же — ліки для зовнішнього вживання. Якось після закінчення моєї публічної лекції підійшов до мене один слухач і заявив, що він може навчити мене «збирати» фітонциди, тобто, за його термінологією, «лікувальну душу рослини». Відразу ж я розповів йому, як він це робить. Слухач здивувався. Тоді зауважив йому, що він неуважно слу­хав мене, бо фітонциди це не тільки леткі речовини, а складний комплекс різних речовин і т. д.

Лляна олія використовується для виготовлення мазей, насичених різними лікувальними компонентами. Відомо також, що вона є дієтичною їдою для хворих атеросклерозом з порушенням обміну речовин, понижує рівень холестерину в крові, діє регенеративно на шкіру, легко засвоюється в травному тракті. Лляна олія, змі­шана з вапновою (1:1) водою (краще, звичайно, в аптечному виготовленні), вживається для лікування опіків.

З лляної олії виготовляють зелене мило і мильний спирт, які застосовують зовнішньо при захворюваннях шкіри. Є прекрасний вітчизняний препарат «лінетол», який одержано з лляного насіння. Рекомендую зазнайо­митись! Це цінний препарат (лікування від атероскле­розу і зовнішньо).

Н. Г. Ковальова вказує, що у народній медицині відвар насіння, між іншим, ще застосовують при запа­леннях сечового міхура і сечових проток, при каменях в сечовому міхурі, від кашлю, а також для спринцю­вання при деяких гінекологічних захворюваннях, при болях та дизентерійних позивах на випорожнення. Лляну олію застосовують як протиглисний засіб при запорах. Рецепта автор не дає.

В. С. Ягодка рекомендує 10—15-хвилинний відвар з 2-х столових ложок насіння на 200 мл води або молока як епітелізуюче (для гоїння шкіри) і як косметичне для масочок, а також при опіках, тріщинах шкіри і при піо­дермітах (гнійничкових захворюваннях шкіри).

Д. А. Муравйова вказує про біохімічний склад віта­міну і пояснює, що полінасичені кислоти лляної олії є вихідними речовинами для внутрішнього біосинтезу в людському і тваринному організмі похідних гіпотетич­ної простаноєвої кислоти, що одержала назву проста­гландинів. В залежності від своєї хімічної будови, числа і положень подвійних сполук, гідроокси- і кетогруп простагландини виявляють різну фізіологічну дію.

Вони можуть викликати збудження або скорочення матки. Одні діють бронхорозширююче, інші, навпаки, звужу­ють бронхи. Встановлено і їхній вплив на обмін жирів. Простагландини знижують кількість випадків інфаркту. Препарати одержують з лляної олії.

Напрошується думка: з одного боку — як ще багато боргів у науки перед народним досвідом, з другого – як часто необгрунтоване і легковажно твердять декотрі: «Ось бачите, помагає, а наука не знає». Принцип її — ПРАВДА І ЛЮДЯ­НІСТЬ та достовірне утвердження в пошуках, у праці, у житті.

Leave a Reply