You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Липа

Липи — дерева. Збирають з них суцвіття (кві­ти разом з продовгуватим, жовтувато-зеленим листком при них). Частіше зустрічається — липа серцелиста. Листки у неї знизу сизі, зверху ясно-зелені. Черешки дорівнюють або довші половини довжини листка, квіти жовто-білі. Липа широколиста. Листя у неї округле, серцевидне.

Липа срібляста. Листя у неї знизу біловолосисте, зверху темно-зелене, молоді гілки опу­шені. З цих видів і збирають липовий цвіт. Можна також використовувати цвіт з інших видів, наприклад, з липи європейської, що частіше зустрічається у західній частині України, а то й у парках і садах, та липи кавказької, що росте у Криму в гірських лісах.

Заготовляють у менших кількостях молоді листки, кору, бруньки (весною), плодики-горішки (восени), а то і камбій, що безпосередньо використовується весною;не гребують і деревиною. Липа — прекрасна нектаро­носна рослина, дає важливі продукти бджільництва — як харчові, так і лікувальні.

За біохімічним вмістом у квітах є: ефірна олія, запах якої зумовлений наявністю спирту фарнезол, флавоно­вий глікозид, гесперидин, глікозид таліацин, сапоніни, трохи дубильних речовин, каротин, аскорбінова кисло­та; у приквіткових видозмінних листках — слиз і дубиль­ні речовини; в плодах — жирна олія, близька за якістю до прованської; у корі — тритерпеноїд — тіліадин.

Липовий цвіт — це найпопулярніший народний пото­гінний і жарознижуючий засіб. Вживають настій-напар у вигляді гарячого чаю на ніч перед відходом до сну. Інколи — не самий липовий цвіт, а в зборі: квіток липи -5,0 г, квіток коров’яку — 3,0 г і квіток бузини чорної — 3,0 г.

Таку суміш запарюють двома склянками кип’ятку, настоюють, проціджують, віджи­мають і п’ють цей настій гарячим. Квітки липи часто додають до сумішей для лікування від різних хвороб, насамперед захворювань шлунка, печінки, кишечника, нирок, не кажучи вже про простуду.

Бруньки липи, розтовчені на тісто, вживають як по­м’якшуючий засіб при наривах; у тих же випадках кори­стуються і листками липи, особливо молодими, а також камбієм (зіскрібуючи його ножем з внутрішньої частини кори і з деревини після зняття кори). Масою з камбіаль­ної тканини змазують також опіки, місця з псоріатич­ним ураженням шкіри (з коротким, щоб не довести до опіків, витримуванням змазаних місць на сонці).

З деревини липи шляхом відгону одержують рідину, яку називають у народі «царською горілкою», й користу­ються нею для дезинфекції предметів і одягу після за­разних хвороб.

З вугілля липового дерева готують дрібнесенький порошок і приймають його по 2—4 чайні ложечки на день при поносах, здутті, відрижці, дизентерії і т. д. Цим же порошком чистять зуби, ним же лікують тубер­кульоз горла. Починаючи з дози «на кінчику ножа», щодня збільшують її, на десятий день доходять до не­повної столової ложки на один прийом, після чого цю дозу приймають щодня протягом 3-х тижнів. У той же час разом з вугільним порошком іноді приймають щодня (двічі на день) по 1 столовій ложці лляної олії.

Настій з 2—3 столових ложок липового цвіту на пів­літра крутого кип’ятку приймають по півсклянки 4 рази на день при грипі, ангіні, бронхіті, трахеїті, запаленні легенів як відхаркувальний, сечогінний, болеспинний, протизапальний, спазмолітичний і бактеріоцидний засіб. Крім того, такий настій п’ють при спазмах шлунка, запа­леннях нирок (коли встановить цю потребу лікар), сечо­вого міхура, при ревматизмі, подагрі, при запальних процесах у жіночих статевих органах.

Чай з липового цвіту рекомендують при діабеті і як заспокійливий при тривалій нервовій напрузі.

Для зовнішнього застосування використовують настій з чотирьох столових ложок на півлітра окропу для випо­ліскування шкіри голови після миття при випаданні волосся; для полоскання рота і зіву при запаленнях, для примочок, при запаленні молочної грудної залози, на виразки. Розпарені крутим окропом, марлеві «поду­шечки» з липовим цвітом прикладають на болючі сугло­би. Липовий цвіт використовують також у сумішах для лікувальних ванн.

Носові кровотечі та кровотечі з ран спиняють розве­деною настоянкою розтертого насіння липи на оцті.

Препарати з м’якуша липових бруньок пригнічують жовчевиділення,— десь вичитав. Якщо ж це підтвер­джується дослідженнями, то слід ввести певне проти­показання на використання ними внутрішньо або навпаки, встановити раціональне дозування. Настій квітів липи підвищує скипання крові.

І це, гадаю, ще не все, чим може бути корисна для здоров’я людини липа,— від кореня до її листків на вер­хівці.

Всі її лікувальні, висушені, вегетативні і генеративні морфоми треба переховувати в окремих пакетах чи міш­ках. Строки зберігання — до 2 років.

Leave a Reply