You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Лілія – символ чистоти й цнотливості

Літньої пори в садках і парках, а взимку — у кімнатах тур­ботливих аматорів-квітникарів можна побачити чудові білосніж­ні та запахущі квітки лілій. Захоплення витонченою красою лілії відбилося в народних піснях, легендах, у мистецьких творах.

Греки дуже любили білу лілію, а тому в своїх міфах припи­сували їй божественне походження, її вважали символом надії, карбували на монетах. Провідну роль грала лілія на щорічних торжествах, присвячених богині Флорі. Того дня жінки змага­лися в біганні, а переможниць нагороджували вінками з лілій.

У країнах Сходу благородну квітку мали за символ волі і надії. Любили лілію і в Давньому Єгипті, про що свідчить знайдене поховання молодої жінки, на грудях якої лежала всохла лілія (нині саркофаг з її мумією зберігається в Луврському му­зеї). Із квіток лілії єгиптяни добували сузінон — запашну олію, яку використовували з косметичною метою.

У Персії за часів володарювання Кіра (кінець V ст. до н. е.) лілія була одним із основних складників оздоблення газонів, внутрішніх дворів, водойм. Навіть свою столицю давні перси назвали Сузою — містом лілій, а на її гербі було зображено кілька тих величних квіток.

Біла лілія традиційно асоціюється з деякими сторінками історії Франції, її зображення карбувалось на скипетрах перших французьких королів. Від часу Людовика VII білий прапор із зображенням трьох лілій став у Франції державним.

Лілія була й на королівській печатці, зображалась на монетах, та й сама Франція часто йменувалася королівством лілій, а її народ­на героїня Жанна д’Арк зображена з цією ніжною квіткою.

У нас лілія вважалась ознакою цнотливості й чистоти. По багатьох місцевостях Росії в День весілля наре­чена мала нести квітку білої лілії в руках. Шанувалась вона і як символ миру.

А про дику сибірську лілію — сарану, саранку, «царські кучері», як її називають місцеві мешканці, складено поетичну легенду. У ній розповідається про те, що саранка виросла із серця козака, який загинув у час завоювання Сибіру Єрмаком.

Відтоді живе повір’я, що саранка має магічні власти­вості, надаючи воїнам хоробрості й витривалості. А культиву­вати лілію в Росії почали у XVIII ст.

Гадають, що назва квітки походить від давньогрецького слова лі, що означає білизна, біла лілія. Греки називали її та­кож лейріон.

Лілії — багаторічні цибулинні рослини родини лілійних. Мають здебільшого лускаті цибулинки від одного до ЗО і більше сантиметрів у діаметрі, нерозгалужені стебла та великі або дрібні квітки різних форм й забарвлення здебільшого з силь­ним ароматом. Рослини добре культивуються в садках і парках, а квітки можна виганяти за зимового періоду. Розмножуються насінням та здебільшого цибулинами.

Квітки та цибулинки саранки вживали як ліки, що надавали бадьорості хворим, поліпшували їхній апетит. Сибіряки вико­ристовують трохи одварену цибулину саранки внутрішньо про­ти болю в матці та як кровоспинний засіб.

Рекомендується ци­булинку масою в 15 г обварити окропом, настояти 5—8 хв і пити той настій по столовій ложці тричі на день. У деяких народів Сибіру, наприклад у якутів, цибулини саранки сушили і моло­ли, а з одержаного борошна випікали хліб та варили страву.

Цибулини білої лілії та саранки використовують і з косметич­ною метою. Відвар на молоці вживають при запаленнях шкіри, фурункулах у вигляді примочок.

А вже відвар квіток білої лілії разом із медом та гірчичним борошном у рівних кількостях — добрий засіб проти ластовиння (у вигляді масок, накладуваних на 20—25 хв). Сік із цибулин білої лілії, а також настій із пе­люсток (водяний або олійний — на оливковій, соняшниковій, персиковій оліях) вживають у поживних кремах і масках для обличчя.

Ось одна із порад: бджолиний віск — 50 г, мед — 70 г та сік білої лілії — 15 г, олія — ЗО г. Віск розтоплюється і до нього поступово, розтираючи у фарфоровій ступці, додають олію, мед і сік. Теплу маску накладають на розігріте компресом об­личчя на 15—25 хв.

Екстракт із пелюсток білої лілії (настоюють на оливковій або персиковій олії протягом двох тижнів у темному місці) в суміші із соком лимону, жовтком і медом накладають на об­личчя на 15—20хв. Маска добре живить шкіру, робить її пруж­ною, еластичною. Рекомендується для сухої та в’янучої шкіри, її змивають тампоном, змоченим у теплій воді.

Leave a Reply