You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Лікувальні властивості стокротки

Чимало гарних легенд складено про цю рослину. Оповіда­ється, що стокротки — це зірки, котрі падають вночі, а на ра­нок стають ніжними квітами.

На стокротки перетворено Альцесту, котра пожертвувала власним життям заради врятування чоловіка… А ще то розсипались між шовкових трав річкові пер­лини з намиста Любави, коли радісно кинулась вона до жада­ного свого нареченого Садка.

За середніх віків рицарі, одержавши від своїх коханих згоду на шлюб, карбували на щитах розквітлі стокротки. Людовик їх на честь дружини Маргарити наказав зобразити цю квітку на прапорі королівства разом із ліліями, а також вигравіювати стокротки на власному персні.

І в наші дні ці чудові рослини із родини складноцвітих мож­на бачити навесні й восени майже на кожній клумбі, в парках і на балконах, по селах і в містах, у ґрунтових вазах біля брам різних установ і підприємств.

Стокротки були й залишаються улюбленими квітами багатьох людей. Незважаючи на загальну шану, що її здобула рослина своєю невибагливістю та рясним квітуванням, мало хто знає про її лікувальні властивості.

Широко послуговуються стокротками в болгарській народ­ній медицині. Відвари і настій з листків та квіток використовують у вигляді компресів та припарок на забиті місця із синцями й на фурункули, при запаленні молочних залоз у матерів-годувальниць (промивають відваром соски або кладуть компреси із под­рібнених листків).

Уживають відвари і внутрішньо як відхаркувальний засіб при бронхітах, запорах, геморої, хворобах печінки, при жовтусі, подагрі, ревматизмі.

Настій трави стокроток готують так: 3 чайні ложки подріб­нених листків настоюють в півсклянці води протягом 8 год (доза на один день). Зовнішньо застосовують настій, приготовлений уже із 6 чайних ложок сировини.

У нас народна медицина використовує стокротки для лікуван­ня туберкульозу, захворювань спинного мозку, сечового міхура, а також проти запорів. Напар із висушених стокроток у суміші з дубовою корою застосовують у гомеопатичній практиці для лі-к>-вання забитих місць, поранень та для виведення родимих плям.

Стокротки — рослина самосійна, а тому її неважко розмно­жувати розсадою. Рослини полюбляють сонячні місця із щільнім суглинковим вологим грунтом, збагаченим органічними добривами. Одначе можуть рости ці квіти і в напівзатінених місцях. Розмножуються звичайно насінням, рідше — діленням. Насіння висівають на грядки у липні.

Сходи з’являються че­рез 6—10 днів. У серпні, коли рослини підростуть, їх висад­жують на постійне місце на віддалі 15—20 см одна від одної. Зацвітаютьь вони наприкінці вересня — на початку жовтня, але цвітіння те поодиноке. Масово стокротки цвітуть наступної весни.

Якщо є бажання вирощувати стокротки як однолітню культуру, то висівати їхнє насіння треба наприкінці березня у теплі парники або в кімнатах у посівні ящики, а сходи ставити ближче до світла. Через 35—45 днів розсаду висаджують на постійне місце. Рослини можна пересаджувати і під час їхнього цвітіння.

Tags:

Leave a Reply