You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Латаття сніжно-біле і латаття біле

Народна назва: лілія водяна.

Обидві рослини відомі своїми дуже привабли­вими квітами і великими плаваючими пластинками довгочеренкових листків, що відростають від товстого повзучого кореневища, яке вкорінюється додатковими коренями в мулистому дні водоймища. Пластинки листя серцевидно-овальні, цілокраї, блискучі. Квіти вважа­ються в ботаніці еволюційно -«примітивними» через свою багаточленність. (Далі в опису використовуємо скоро­чення «лсб» — латаття сніжно-біле і «лб» — латаття біле.)

Нитки тичинок внутрішніх у лсб — розширені, ланцетні; у лб — внутрішнього ряду не розширені, лінійні. Приймочка стовпчиків квітки у лсб посередині сильно вдавлена, з довгим конічним центральним від­ростком (червоним або сірчано-жовтим), з 6—20 проме­нів. У лб приймочка плоска (або майже плоска) з напівкулястим центральним відростком, сірчано-жовта, 6—20 променів.

Листя у лсб округло-овальне, цільнокрайнє, 12—30 см завдовжки, з майже рівнобокими лопатями. У лб листя теж округло-овальне, 16—30 см завдовжки, лопаті нерівнобокі, з внутрішньої сторони обмежені майже прямою лінією. Основа чашечки у лсб — чотири­кутна; у лб — округла. Росте лсб в стоячих водах, заплавах, старицях, ставках. Так само і лб. Поширена лсб на Поліссі і в Лісостепу, а лб трапляється по всій Україні, крім Криму.

Отруйні. Рослини охороняються,особливо лсб.

Через поступове зменшення природних водоймищ, через непродумане осушення постає питання про влаш­тування місцевих заказників для збереження цих рос­лин. Через екологічну несвідомість, що йде в парі з нахабством безкультур’я, молоді люди часто-густо вини­щують це чудо природи задля хвилинного задоволення. А потім… Бачив викинуті снопики квітів по дорозі 43 природи» додому, на лавках вагонів приміських поїз­дів. А рослини ж ці охороняються законом!

Хімічний склад цих двох рослин і глечиків жовтих дуже наближений. У кореневищах знаходиться алкало­їд німфеїн, глікозид, німфалін, крохмаль (до 20 %), цукор, глюкоза, ефірна олія (особливо в квітках), ду­бильні речовини (до 10 %), смолисті, гіркі речовини, органічні кислоти. В квітках, крім алкалоїдів, є флаво­ноїди, антоціанозиди, карденолід німфалін. У насінні до 47 % крохмалю, алкалоїди, жири, дубильні речовини, карденолід німфалін.

За моїми записами, в народі частіше вживають коре­невища й квіти, рідше листя.

Чай з квітів п’ють у невеликих дозах при гарячці і як заспокійливе, снодійне, також як легкопроносне. При гарячці: свіжі подрібнені квіти (1 столова ложка на пів­склянки теплої перевареної води, настоюють 1—4 го­дини і такий настій приймають по 2 столові ложки 3—4 рази за день, запиваючи ще водою).

Те ж — випи­вають 2 столові ложки і запивають — при безсонні. Роблять також горілчану (міцну) настоянку з квітів за об’ємом 1:4. ЇЇ вживають (розведену водою) для догля­ду за ранами, а нерозведену — для натирання болючих місць при невралгії.

Декотрі травознаї з народу давали кусочок сухого кореневища (подрібнене — половина чайної ложки) для виготовлення з нього настою або відвару на склянці води. Такий настій по столовій ложці рекомендували приймати при жовтяниці, при захворюваннях сечових органів, при прискореному серцебитті, навіть при пере­ляках, незрозумілих відчуттях якоїсь небезпеки, при стресовому стані.

Настій з листя або квіток: 1—2 чайні ложки на склянку окропу. Настояти 3—4 години і від­цідити. Приймають по столовій ложці 3—5 раз на день.

Як і кореневища глечиків жовтих, кореневища цих рослин входять у мікстури лікаря М. Н. Здренка.

Висушені квіти, листя і кореневища зберігають окремо у коробках, мішечках. Строк зберігання — 2 роки.

Leave a Reply