Кульбаба звичайна, або лікарська

Популярна, всім відома, дуже поширена трав’яниста багаторічна рослина. Квітоноси та листя в місцях їх обриву виділяють «молочний сік», тому її ча­сом неправильно називають «молочаєм». Бур’ян. Цвіте з весни, часом можна зустріти квітучі екземпляри вліт­ку, навіть восени.

Збирають корені рано навесні, але краще — пізно восени, коли вони містять більше діючих речовин, в тому числі цукрів, інуліну. Заготовляють і цілу рослину під час цвітіння, а також квіти.

Використовуються корені кульбаби як засіб при хво­робах печінки; крім того, для збудження травлення. Це легкопроносний і сечогінний, кровоочисний і відхар­кувальний засіб. Як проносне вживають при хронічних запорах, геморої. У відварі корінь приймають у дозі до

30,0 г на 1 л води, на прийом по півсклянки, а в порош­ку — на кінчику ножа тричі на день за хвилин 20—30 до їжі.

Якщо при лікуванні користуються тільки коренем, го­тують відвар з цілої рослини або з квітів виготовляють напар-настій.

Приймають внутрішньо у вигляді напару (методом «бані» 10 хвилин) або відвару (20—30 хвилин) коренів і цілої рослини в пропорції 1:1 по півсклянки з 2-х повних ложок на 0,5 л води. П’ють по півсклянки тричі на день після їжі при висипках, прищах, фурункульозі і як засіб, що нормалізує нервову систему, сприяє нормальному засинанню.

Тепер, особливо серед міських жителів, кульбабу вва­жають доцільним приймати при атеросклерозі, ревма­тизмі, подагрі, авітамінозах, геморої і навіть при алер­гічних захворюваннях та цукровому діабеті. Також для оздоровлення опухлої селезінки. Краще, однак, у зборах з відповідними рослинами в залежності від перелічених щойно хвороб.

В подальшому читач зустріне спеціальну статтю про лікування екзем народним методом. Тут наведемо лише один з народних рецептів, якому приписують певну ефективність. По і столовій ложці дрібно порізаних висушених коренів кульбаби і лопуха заливають З склянками води, витримують ніч, вранці кип’ятять на малому вогні хвилин 7, відставляють і дають пари­тися до вистигання, проціджують.

Приймають теплим тричі на день по півсклянки. Місця, уражені екземою, змазують маззю із 100,0 г березового дьогтю, 50,0 г свіжих вершків і 4 сирих жовтків, добре змішаних і роз­тертих. Для змивання цієї мазі краще використову­вати теплу сироватку з підігрітого кислого молока.

Свіжі квіти (кошики) кульбаби засипають цукром або сушать. Настій або відвар (3—5 хвилин) з двох повних столових ложок подрібнених сушених кошичків куль­баби приймають по третині або по півсклянки 3—4 рази на день при всіх хворобах, що вже згадувалися.

Кульбаба збільшує кількість молока у породіль. З мо­лодих листків кульбаби лікарської або з додатком інших овочів роблять весняні вітамінні салати. Попередньо, щоб позбутися гіркоти, вимочують їх у холодній посоле­ній воді хвилин 20—30. У західноєвропейських країнах вирощують удосконалені сорти кульбаби як овочеву культуру.

Колись соком кульбаби виводили пігментні плями на шкірі, ластовиння.

Кульбаба — хороше поєднання ліків і їжі, особливо при атеросклерозі та в ряді інших обставин.

Дослідженнями вчених доведено, що порошок з коре­нів кульбаби всередину підвищує окислення холесте­рину в печінці і посилює виділення його у формі жовчних кислот.

Корінь, квіти, всю рослину кульбаби зберігають в ко­робках окремо (корені — до 5-ти років, квіти, трави – до 3-х років).