Кульбаба звичайна, або лікарська
Популярна, всім відома, дуже поширена трав’яниста багаторічна рослина. Квітоноси та листя в місцях їх обриву виділяють «молочний сік», тому її часом неправильно називають «молочаєм». Бур’ян. Цвіте з весни, часом можна зустріти квітучі екземпляри влітку, навіть восени.
Збирають корені рано навесні, але краще — пізно восени, коли вони містять більше діючих речовин, в тому числі цукрів, інуліну. Заготовляють і цілу рослину під час цвітіння, а також квіти.
Використовуються корені кульбаби як засіб при хворобах печінки; крім того, для збудження травлення. Це легкопроносний і сечогінний, кровоочисний і відхаркувальний засіб. Як проносне вживають при хронічних запорах, геморої. У відварі корінь приймають у дозі до
30,0 г на 1 л води, на прийом по півсклянки, а в порошку — на кінчику ножа тричі на день за хвилин 20—30 до їжі.
Якщо при лікуванні користуються тільки коренем, готують відвар з цілої рослини або з квітів виготовляють напар-настій.
Приймають внутрішньо у вигляді напару (методом «бані» 10 хвилин) або відвару (20—30 хвилин) коренів і цілої рослини в пропорції 1:1 по півсклянки з 2-х повних ложок на 0,5 л води. П’ють по півсклянки тричі на день після їжі при висипках, прищах, фурункульозі і як засіб, що нормалізує нервову систему, сприяє нормальному засинанню.
Тепер, особливо серед міських жителів, кульбабу вважають доцільним приймати при атеросклерозі, ревматизмі, подагрі, авітамінозах, геморої і навіть при алергічних захворюваннях та цукровому діабеті. Також для оздоровлення опухлої селезінки. Краще, однак, у зборах з відповідними рослинами в залежності від перелічених щойно хвороб.
В подальшому читач зустріне спеціальну статтю про лікування екзем народним методом. Тут наведемо лише один з народних рецептів, якому приписують певну ефективність. По і столовій ложці дрібно порізаних висушених коренів кульбаби і лопуха заливають З склянками води, витримують ніч, вранці кип’ятять на малому вогні хвилин 7, відставляють і дають паритися до вистигання, проціджують.
Приймають теплим тричі на день по півсклянки. Місця, уражені екземою, змазують маззю із 100,0 г березового дьогтю, 50,0 г свіжих вершків і 4 сирих жовтків, добре змішаних і розтертих. Для змивання цієї мазі краще використовувати теплу сироватку з підігрітого кислого молока.
Свіжі квіти (кошики) кульбаби засипають цукром або сушать. Настій або відвар (3—5 хвилин) з двох повних столових ложок подрібнених сушених кошичків кульбаби приймають по третині або по півсклянки 3—4 рази на день при всіх хворобах, що вже згадувалися.
Кульбаба збільшує кількість молока у породіль. З молодих листків кульбаби лікарської або з додатком інших овочів роблять весняні вітамінні салати. Попередньо, щоб позбутися гіркоти, вимочують їх у холодній посоленій воді хвилин 20—30. У західноєвропейських країнах вирощують удосконалені сорти кульбаби як овочеву культуру.
Колись соком кульбаби виводили пігментні плями на шкірі, ластовиння.
Кульбаба — хороше поєднання ліків і їжі, особливо при атеросклерозі та в ряді інших обставин.
Дослідженнями вчених доведено, що порошок з коренів кульбаби всередину підвищує окислення холестерину в печінці і посилює виділення його у формі жовчних кислот.
Корінь, квіти, всю рослину кульбаби зберігають в коробках окремо (корені — до 5-ти років, квіти, трави – до 3-х років).