You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Кульбаба лікарська

Кульбаба лікарська, або звичайна, бабакуля або з ліку­вальною метою використовують її коріння й траву.

Кульбаба — багаторічна рослина з родини складноцвітих. На Україні дуже поширена. Росте на луках і полях, у гаях, поблизу до­ріг і житла як усім відомий бур’ян,

Корінь у кульбаби товстий (з палець), прямовисний, переходить у коротке, іноді гіллясте кореневище; має гіркуватий смак. Листки, що йдуть від основи кореня, численні, ланцетні, звужені до основи, пірчасті, виїмчастороздільні, неправильно зубчасті, з червонуватою, іноді знизу волохатою головною жилкою.

Квіткова стрілка (цибок) у кульбаби частіше буває одиночна, пряма, порожня, трубчаста, несе один великий (2 см у діаметрі) квітковий кошик. Листки, верхня частина квіткової стрілки та основа обгортки трохи павутинисті.

Язичкові квітки яскраво-жовті. При до­зріванні кошик цих малих язичкових квіток утворює кулясту групу («кулю») з насіння (звідки й ботанічна назва рослини). Це насіння легко розлітається, як тільки подме вітер.

Всі частини цієї рослини містять у собі молочний сік.

Кульбаба містить у собі гірку речовину тараксацин, інулін, сапонін, слиз та багато вітамінів А і С, тому не дивно, що ця рослина має дуже широке лікувальне за­стосування, особливо в народній медицині.

У науковій медицині використовують лише коріння кульбаби, та й то лише заради шлункової гіркоти (для апетиту), при запорах і як жовчогінний засіб, а з порош­ку цієї рослини (з густого екстракту) виготовляють пі­люлі.

У народній медицині використовують і коріння й лис­тя кульбаби. Весною заради вітамінів вживають свіже молоде листя кульбаби у вигляді салату, але найчастіше вживають препарати з її коріння: для апетиту й збуджен­ня травлення, при всяких хворобах шлунка й кишок (при катарах), як засіб, що спиняє біль у животі, навіть при родах.

Крім того, це добрий засіб (за народним досві­дом) при хронічному запорі (треба вживати відвар ко­реня всередину).

При легеневих хворобах ліки з кульбаби вживають як найкращий відхаркувальний засіб, що розм’якшує й видаляє мокротиння, вони корисні також при кам’яній хворобі як сечогінний засіб.

Як жовчогінний засіб, препарати з кульбаби застосо­вують при хворобах печінки, при жовтяниці; корисні ці ліки також і як кровоочисний засіб.

Особливо ж славиться кульбаба як засіб, що регу­лює обмін речовин в організмі, при масових шкірних хво­робах: висипах, чиряках, прищах і т. д. і навіть при фу­рункульозі.

При боротьбі з екземою корінь кульбаби поєднують з коренем лопуху порівну (по 20 г на дві склянки окропу); вживати по півсклянки.

Корисні ліки з кульбаби й при геморої.

Це ми перелічили випадки внутрішнього вживання препаратів з кульбаби.

Зовнішньо, як примочку, ліки з кульбаби застосову­ють при хворобі очей. Ця практика дуже давня, з часів середньовіччя.

Крім того, що кульбаба має лікарські властивості, люди відмітили в ній також і дієтичні й смакові якості. Недарма в деяких місцевостях її листя вживали в їжу, як салат, а в Курській області порошок з її коріння домі­шують для смаку й пом’якшення до злакової кави.

Leave a Reply