You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Кропива жалка

Народні назви: кропива мала, кропива жигав­ка.

Однорічна бур’яниста рослина, заввишки 15— 80 см, з еліптичними, рідше яйцевидними листками, завширшки до 3,5 см, завдовжки 2—5 см. Як і дводомна, росте по смітниках, сільських садибах, на засмічених городах, вздовж доріг.

Збирають під час квітування в суху погоду, в рукавич­ках, зрізуючи ножем стебла, не беручи пошкоджених і відмираючих листків. Сушать на сонці, в добре провіт­рюваних місцях. Загортають у папір тоді, коли стебла при згинанні ламаються (ознака висушеної сировини). Біохімічний склад рослини, гадається, наближений до хімічного складу кропиви дводомної.

Дехто стверджує, що кропиву жалку слід вживати так, як і кропиву дводомну і що «жигавка» сильніша. Однак, за моїми даними, є і певна різниця. Особли­вість у тому, що її вживають як обов’язковий компонент у сумішах лікарських рослин для лікування від бронхі­альної астми (ядухи) алергічного походження. І взагалі при алергії, кропивниці тощо.

При сильних білях п’ють по чайній ложці 3—4 рази на день сік, вичавлений із свіжої трави кропиви малої, а при тривалому місячному — чай з напару трави кропи­ви жалкої: 30,0 г рослини на 1 л кип’ятку, по 1 склянці тричі на день.

При опухах селезінки приймають тричі на день у дозі на кінці ножа порошок суміші (в рівних частинах): з листків шавлії (2.4.20), листків ланцетного подорожника (2.1.44) і кропиви жигавки, запиваючи водою.

Коли на тілі час від часу з’являються чиряки, прищі, сверблячі висипки; при малій кількості сечі, при запо­рах, у народі кажуть, що це буває від «забруднення» крові. В таких випадках роблять суміш в рівних части­нах за об’ємом: (сухих) листків кропиви жалкої, листя кульбаби і квітів терну. На денну порцію беруть 2 столові ложки суміші, заливають 2-ма склянка­ми кип’ятку і парять у духовці накритим 2—3 години.

Гадаю, тут доцільний метод водяної бані (10 хвилин). П’ють по півсклянки 3—4 рази за день, протягом 2-х тижнів. В цей час харчуються виключно молочною їжею (без м’яса, яєць, риби, забороняється горілка, пиво).

При геморої, коли шишки розміщені всередині і бо­лить у попереку, а у животі нижче пупка почуваються різі, п’ють настій з 2—3 ложок сухої подрібненої трави кропиви жалкої на півлітра кип’ятку, але у цей настій вливають відвар (10 хвилин) з 1—2 столових ложок кори крушини ламкої. Кора повинна бути збору мину­лих років, бо свіжа діє блювотно.

Кількість кори вжи­вають, щоб подіяло (починають з 1 ст. л.). Настій кро­пиви і відвар кори відціджують, змішують і приймають теплим до 4 склянок на день (доза добирається інди­відуально).

При дизентерії п’ють напар-настій суміші: трави кро­пиви жигавки (сухої) та листя з квітучими вершками стебел ожини (сушених). По дві чайні ложки кожного на півтори склянки окропу. Випивають у 3 прийоми за день. Можна готувати методом 15-хвилинної водяної бані. Але ще краще у цьому випадку готувати більш складну суміш, приміром, з додатком подрібнених коре­невищ калгану  чи ракових шийок.

Мені відомо, що деякі лікарі-гінекологи успішно лі­кують ерозії шийки матки тампонами з сильно розім’ятих свіжих листків кропиви жалкої або кропиви дводомної, загорнутих у марлю або насичених соком з неї. Це ро­бить лише лікар або досвідчена акушерка.

Кропиву жалку зберігають, як і кропиву дводомну, до 2-х років.

Не слід збирати у місцях, що були сильно здобрені мінеральними добривами.

Підсипання у корм (хоча б у картоплю) потертого листя кропиви збільшує зимову яйценосність курей.

Leave a Reply