You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Копитняк європейський

Багаторічна рослина з повзучим кореневищем і розгалуженим повзучим стеблом, що нижньою части­ною укореняється додатковими коренями. Листки на довгих черешках, нирковидно-округлі, дуже схожі на кінське копито (звідси й назва). Вони зимують звичайно під снігом і поступово відмирають навесні з появою мо­лодих. Уся рослина вкрита короткими волосками, пух­наста.

Квіти зовні буро-зелені, дзвінкуваті, трилопатеві з простою оцвітиною. Смак гіркий; гострий неприємний (для більшості) запах, специфічний, досить сильний, трохи нагадує запах валеріанового кореня. Рослина отруйна (вірніше, сильнодіюча)! Нею не слід зловживати і довільно користуватись. Росте в листяних рідше — в хвойних лісах, у листяному пере­гної у тінистих місцях. Збирають листя під час цвітіння, а кореневища з коренями — під осінь.

Всі частини копитняка вміщують ефірну олію (до 1 %), до складу якої входить азорон (типу камфори), діазфон (отруйний), що добре розчиняється в спирті, ефірі і хлороформі (їх в ефірній олії 30—35 %); азариновий альдегід, пінен, евгенол (12—15 %), метилевгенол і бор-нілацетат. Крім того, в кореневищах і листях є гліко­зиди, в листях і коренях — алкалоїд азарин. Азаринова олія має подразливі властивості; при внутрішньому вживанні вона може викликати нудоти, явище гастро­ентериту, нефрит, метрит, аборти, смерть.

Ця рослина шанувалася науковою медициною колись більше, ніж тепер.

Народне лікування користується нею в невеликих до­зах як сечогінне і такою, що покращує травлення. Для цього кореневища копитняка варять на козячому молоці або користуються водним відваром. Чай з копитняка полегшує місячне у жінок, послаблює кишечник, сприяє травленню. Його застосовують при гастритах, хворобах печінки, жовтяниці. Доза: 3—5 г сухої рослини на склян­ку рідини. Найкращим способом застосування вважають приймання його на молоці.

Порошок з кореневищ або листків у дозі на кінчику ножа або чайної ложечки вживають у народі головним чином (запивають водою) для того, щоб викликати блю­вання, а коли треба (нюхати) — і чхання.

Є відомості про те, що копитняк допомагає при пієло­нефриті. Він дійсно легкосечогінний, легко послаблює кишечник, збуджує видільні функції слизистої оболон­ки, дещо заспокоює кашель. Щодо ж дозування у мене є сумніви.

П’ють настій з двох чайних ложок сухих кореневищ і листків (1 : 1). Настоюють у склянці окропу або у тер­мосі (всю ніч) і розподіляють настій на 4 прийоми про­тягом дня.

Протипоказання: не слід вживати вагітним жінкам, особливо у другій половині вагітності. Також не реко­мендується при гострих катаральних станах шлунка і серцевих хворобах.

Кілька народних рецептів для тих випадків, копитняк вважається особливо ефективним.

1.          Водний напар з трави копитняка, змішаної (1:1) з квітами цмину піскового, вважається корисним при жовтянці. Доза: 1 столова ложка суміші на 1 склян­ку кип’ятку (по 1/3 склянки 3 рази на день;  запити водою).

2.          Виділення менструальної крові посилюють вживан­ням порошку із зілля копитняка, взятого на кінчику ножа,  з  чаркою перевареного молока.   П’ють  натщесерце 1 чарку на день.

3.          Копитняк вживається у вигляді відвару при брон­хітах у такій суміші:  копитняка — 2,0 г,  розхідника (будра плющевидна) (2.1.26) — 3,0 г і парила звичай­ного (2.2.1) — 2,0 г — 2 столові ложки цього збору і кип’ятять у 0,5 л води 10 хвилин, потім ще парять 20 хви­лин, проціджують і п’ють ковтками не більше як 2 чашки на день.

4.    У народі існує спосіб примусити п’яницю перестати пиячити. На деяких впливає. Полягає він у тому, що в склянку горілки вливають столову ложку відвару з коре­невища копитняка. Пиятик про це не мусить знати. Така суміш горілки викликає блювання (виробляється умов­ний рефлекс) і певну, сильну огиду до алкоголю. Дозу­вання не подаю, воно індивідуальне.

Тепер є можливість одержувати консультації у спеціалізованих диспансерах з використанням інших лікарських рослин, наприклад, плауну баранцю. Все це певною мірою отруйні рослини, і при вживанні їх необхідне керівництво лікаря-спеціаліста. Кореневища з коренями і траву копитняка зберігають у ящиках, вистелених папером. Час зберігання короткий — 1 рік. Краще — свіжий збір.

Leave a Reply