You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Конвалія

Хто не знає ніжних та запашних, а водночас вишуканих весняних квітів, котрі, мають, чарівні білосніжні перлини, розси­пані попід тінявими деревами в лісі, на галявинах, по байраках. Дивовижна, природою викохана квітка. Скільки казок пов’язано з нею, скільки легенд!

Із дитинства в пам’яті багатьох живе казка про Білосніжку. Рятуючись від лихої мачухи, вона ненароком розгубила своє намисто, і воно перетворилось на запашні квіти.

Вони слугу­ють ліхтариками для гномів. А в квітках живуть маленькі лісо­ві чоловічки — ельфи. А ще в конваліях нібито ховаються на ніч сонячні зайчики.

У давньоримських міфах мовиться, що богиня полювання Діана якось потрапила до незнайомого їй лісу, де жили фавни. Побачивши горду красуню, вони почали гнатися за нею. Сприт­на дівчина втекла від них.

Але дуже довго й швидко довелося їй бігти. Отож її тіло вкрилося крапельками духмяного поту, котрі перлинами спадали па землю та перетворювались на ча­рівні квіти.

Давня російська легенда оповідає про водяну царівну Вол­хову, котра палко любила прекрасного Садка. Дізнавшись про його жагуче кохання до Любави, у відчаї вийшла вона на берег, аби востаннє почути пісню коханого.

Та не було Садка на бере­зі. Довго блукала Волхова лісом, по галявинах та луках, пильно наслухаючи. І раптом… Серед струнких беріз угледіла дві поста­ті під місячним світлом. Він! А поруч, ніжно припавши до Сад­ка, — Любава.

Насилу стримала крик горда красуня Волхова. Відверну­лась. Знесилена горем, пішла, щоб навіки поринути в холодне водяне царство, від усього світу сховати свою нестерпну тугу. 1 тільки місяць на небі був свідком її сліз, котрі котилися із синіх, як море, очей та світлими перлинками спадали між шов­кових трав. Сльози перетворювалися на запашні конвалії — свідчення любові й болю чистого, ніжного та палкого дівочого сер ця.

Із української легенди, що народилася серед давніх волинсь­ких пущ, дізнаємося, що конвалії — то щасливий сміх Мавки, який перлинами посіявся в лісі, коли вона вперше відчула ра­дість кохання.

У поетичних творах квітки конвалії завжди ототожнюються з чистотою, ніжністю, вірністю, коханням, з найблагороднішими почуттями людини.

Leave a Reply