You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Кмин звичайний

Популярна дворічна рослина. Росте в дикому стані по луках, пасовищах, галявинах, балках, при до­рогах. Зустрічається скрізь, крім південних і південно-східних областей. Культивується у спеціалізованих рад­госпах і розводиться для збирання насіння (плодів), яке містить ефірну олію. Необізнані збирачі можуть його сплутати з іншими рослинами цієї ж родини.

Це небезпечно, бо помилково можна засмітити збір насінням отруйних рослин. Невпевнені перевіряють на смак — тоді легше встановити, що це кмин. Зрізують зонтиконосні стебла серпом вранці з росою (бо достигле насіння легко обсипається в суху погоду), в’яжучи у снопки, досушують дома (можна і на сонці) і вимолочу­ють. Насіння провіюють на повітрі, очищають від різних домішок.

Вважається вітрогінним, збуджуючим травлення, молокогінним і сечогінним засобом.

Наукова медицина користується насінням кмину мало, хіба що як легко проносним. Раніше в аптеках можна було придбати насіння, навіть кминну олію, а то й кминну воду.

В народі насіння кмину застосовують досить широко. Кмин вживають як пряність у стравах, при засолюванні огірків і капусти, ним посипають хліб і булочки, викори­стовують при виготовленні сиру, призначеного для три­валого зберігання. Серед поляків популярний кминний суп. Соломку, що залишається після обмолоту кмину, дають худобі, яка охоче її поїдає (це збільшує удій моло­ка). У білорусів, українців, поляків, чехів кмин є улюб­леною і необхідною рослиною.

1. Насіння кмину вживають при млявому травленні, для збудження діяльності шлунка і кишечника, як вітро­гінний і як освіжаючий засіб. Воно знижує спазми кишечника сечових шляхів, діє відхаркувальне при неду­гах бронхів ослаблює хронічні (атонічні) запори, засто­совується при запаленнях жовчного міхура.

Звичайно користуються водним настоєм. Дві чайні ложечки розтирають у глиняній мисочці (якщо немає ступки) заливають у кружці склянкою окропу і на­стоюють під прикриттям (до 4 годин), відціджують і приймають підігрітим по чверті склянки 3 рази за день за півгодини до їжі, а при частих здуттях (при метеориз­мі) — після.

У дитячій практиці застосовують водний відвар на­сіння кмину (ложка на склянку води). Кип’ятять 5 хви­лин у закритій посудині і підсолоджують цукром. Дають дитині 5—б разів на день по чайній ложці. Вживають як вітрогінне, особливо в тих випадках, коли дитина плаче і тре ніжкою об ніжку («молотить животик»). Такий відціджений відвар, але без цукру, застосовують для клізм при здутті живота у дітей і дорослих.

2. Буває, що вухо затече вушними виділеннями, які по-народному називають вощиною. При тому слабшає слух (без болю). В таких випадках роблять так: у цибу­лині, у верхній її частині, вирізують кубик і ножем по­глиблюють і розширюють отвір. Туди насипають чайну ложечку насіння кмину і закривають вийнятим із цибу­лини кубиком. Фаршировану таким чином цибулину пе­чуть.

Із цієї гарячої цибулини вичавлюють сік. Кілька крапель такого, ще теплого, соку впускають у канал вуха і закривають ватою. Процедуру повторюють два рази на день до зникнення недуги. В народі існує переконання в тому, що від цього засобу кращає слух не тільки при вощині, а й при шумі, сіпанні у вусі.

3. При постійній сльозотечі (що посилюється на вітрі) впускають в очі кминні краплі. Готують їх так: у склянці (в емальованому кухлику) кип’ятять 1столову ложку насіння кмину. У гарячий не проціджений відвар всипають 1 ложечку пелюсток волошок, стільки ж подрібненої трави очанки  і стільки ж листків подорожника великого. У цьому відварі зазначені рослини мокнуть добу. На другу відвар з рослинами проціджують крізь марлю до повної чистоти. Одержаними таким чином краплями за­капують очі кілька разів на день.

5.    При здутті кишечника п’ють відвар з такої суміші: 2 столові ложки насіння кмину, по 1 чайній ложці на­сіння городнього кропу і листків деревію, 1 столо­ва ложка подрібненої вівсяної соломи — все це на півлітра води. Варять 10 хвилин, проціджують. Випи­вають протягом дня малими ковтками.

6.    Матерям,  які  годують  груддю,  для  збільшення кількості молока рекомендується їсти хліб, спечений з кмином, і пити сметану, в якій варився кмин (1 ложка насіння кмину на 1 склянку сметани; кип’ятять на мало­му вогні 3 хвилини).

Добре висушене насіння кмину зберігають у залізних, щільно закритих коробках, стежачи за тим, щоб воно не запліснявіло.

Час зберігання — 3 роки.

Leave a Reply