You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Кавун звичайний

Широковідома харчова рослина, з великими плодами, що в ботанічній морфології належать до ягід. Батьківщина — Африка. Дуже давня культура, що вико­ристовувалась людиною як харчова і лікувальна ще 1500 років до нашої ери. В Європі поширилася з XI сто­ліття, тоді вона вважалась делікатесом.

Тепер її культи­вують, особливо в південних областях (як столові, так і кормові сорти). Плоди мають не тільки дієтично-харчо­ве, але й профілактичне та лікувальне значення не лише в народі. Популярні і в медицині, що оформила народні дані у свої понятійні категорії і терміни.

У м’якуші кавунів виявлено: до 8,7 % цукрів (пере­важно—фруктоза), 0,1 % органічних кислот (яблучна, лимонна), фолієву кислоту (вітамін РР) — до 8 мг%,

незначну кількість вітамінів С, ВІ, В2, В6, нікотинову кислоту — вітамін, що приписується лікарями при пе­лагрі (шорстка шкіра та інше), психозах, коронарно­му атеросклерозі, гастроентероколітах, отруєннях свин­цем, бензолом, миш’яком, ртуттю; каротин, фолієву кис­лоту, солі кальцію, калію, заліза, магнію, різні аміно­кислоти.

Кавуни цінуються передусім у свіжому виді — м’я­куш, сік. Вживаються солоними і в різних переробках — від повидла до цукатів, у тому числі і зі шкіркою (каву­новий «мед»). Користуються також висушеною шкіркою. Лікувальне значення має і насіння зрілих кавунів.

Кавуни — одна з рослин, що історично багатовіко­вою емпірикою народів виявила свої лікувальні власти­вості, їх просто необхідно їсти при захворюваннях сечо­утворювальних і сечовивідних шляхів, насамперед при ниркових кольках, ниркових каменях і піску в них, а та­кож у сечовому міхурі; при нефритах, що не супро­воджуються затримкою рідини в організмі, при відкла­данні солей, порушеннях обміну речовин (діабеті, ожи­рінні, артритах, атеросклерозі і взагалі при склеротич­них захворюваннях), при гідронефрозі — лише за реко­мендацією лікаря.

Крім того, дуже доцільні кавуни при захворюваннях печінки, різних затруєннях організму – як привнесених зовнішньо, так і внутрішніми патоген­ними факторами; при недокрів’ї, в тому числі при фоліє­вонедостатковій анемії (як носій вітаміну М), що сприяє виведенню з організму холестерину. Кавуни корисні при аритмії та пороках серця, коронарній недостатності.

Багаторічні дані моїх записників переконують: кавуни мають своє лікувальне застосування при таких захво­рюваннях, як: ангіни, тонзиліт, носові кровотечі, інфек­ційні, в тому числі з гарячкою; шлунково-кишкові (гастрит з недостатньою кислотністю, запори, кровотечі, ентеріт, парапроктит); при хворобі Боткіна, жовчокам’я­ній хворобі, дискенезії жовчних шляхів; при деяких жіночих захворюваннях (запалення придатків, яєчників, при білих уплавах); захворюваннях шкіри як зовнішньо, так і внутрішньо (дерматити, екземи, піодермія, псо­ріаз).

М’якуш кавунів є відомим косметичним засобом як при жирній, так і при сухій шкірі (аплікації, масочки, протирання ваткою з свіжим соком). Подрібнене насіння кавунів, розтерте з молоком, вживають при маточних кровотечах і як глистогінний засіб.

Внутрішньо приймають подрібнену майже до пилу (краще на  кавомолці) суху шкірку: «на  кінці  вістря ножа» (чверть наперстка) 3—4 рази за день, запиваючи водою. Настій сухої шкірки (80—100 г на 0,5 л окропу – настояти до охолодження) приймають по півсклянки 4— 5 разів на день при гастритах і хронічних запаленнях товстого кишечника та при інших захворюваннях його – за порадою лікаря.

Відвар шкірок (20 г сирих або й су­хих на 250 мл води) протягом 5—8 хвилин з настоюван­ням до охолодження приймають по півсклянки 2—4 рази за день як сечогінний засіб.

Leave a Reply