You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Калина

На присадибних ділянках вирощують в основ­ному сіянці або вегетативно розмножені кращі місцеві рослини. Росте на родючих сірих і чорно­земних грунтах з достатнім зволоженням. Морозо­стійка і відносно тіньовитривала. Переносить не­глибоке (до 0,5 м) залягання ґрунтових вод.

Калину садять як восени, так і навесні. Проте найкращий   час   для   садіння — осінь   (жовтень). Зразу  після  садіння   саджанці   зрізають  на З—4 бруньки від поверхні грунту. Відстань між рослинами  4—5×3—4  м.  У  посадкові  ями   вносять 6—8 кг перегною, 200—300 г суперфосфату, 100—150 г калійної солі.

Плодоносить на однорічних пагонах, тому до­гляд за кущами має бути спрямований на отри­мання щорічного приросту розвинених пагонів. Грунт утримують у вологому і чистому від бур’я­нів стані. Раз у 3—4 роки на 1 м2 дають по 4—5 кг гною чи  компосту,  щорічно — 20 г  аміачної  селітри, ЗО—40 г суперфосфату, 15—20 г калійної солі. Органічні добрива вносять під осінній обро­біток   грунту,   мінеральні — під   весняний.

Кущ формують з 6—8 основних гілок. З віком поступово видаляють старі гілки, замінюючи їх молодими.

В окремі роки калину пошкоджують попелиці та трачі. При виявленні їх кущі обприскують 0,2%-ним карбофосом.

Плоди достигають у вересні. З них готують сік, варення, морси, желе. Грона, зв’язані у пучки, доб­ре зберігаються у прохолодному затіненому місці.

Калину розмножують здебільшого відсадками. Рано навесні однорічні пагони вкладають у не­глибокі рівчаки (верхівку залишають над поверх­нею) й засипають родючою землею, стежачи, щоб протягом літа вона не пересихала.

До осені такий пагін вкорінюється і виростає в рослину з роз­виненою мичкуватою кореневою системою, її відді­ляють від материнського куща і висаджують на постійне місце.

Leave a Reply