You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Калачики, мальва лісова (та інші роди і види мальвових)

Народні назви: калачики лісові, проскурник, просвірник (від форми суплідь), дика мальва.

Однорічна, рідше дво- або багаторічна трав’я­ниста рослина, з лежачим, висхідним або прямим воло­систим пагоном, заввишки 30—120 см. Листки череш­кові, округло-серцевидні, з 5—7 лопатями, зарубчасто-зубчасті, опушені. Квітки (діаметр 30—40 мм) — по 1—5 у пазухах листків.

Пелюстки глибоковиїмчасті, довгасті, оберненояйцевидні, рожеві, поступово звужені у нігтик, з 3 темними смужками; при сушінні стають фіолетовими. Корені довгі, галузисті. Росте не тільки в лісах, але часто на схилах, на засмі­чених місцях, в городах, біля тинів, біля доріг. Поши­рена в Україні скрізь.

Збирають квітки і листки під час цвітіння, а корені восени.

Всі частини рослини містять значну кількість слизу, дубильні речовини; цукри (понад 2 %), каротин (близько 12,4 мг%), аскорбінову кислоту (в листі до 3 %; у квітах до 1 %). В квітах є барвні речовини пурпурово-черво­ного і синьо-фіолетового кольору, що складаються з глікозидів мальвіну та диглікозиду мальвідину. Насіння містить від 10 до 18 % жирної олії.

Майже однакове застосування мають роди і види мальвових, що ростуть при плотах, вздовж доріг, на засмічених місіях; мальва маленька з маленькими квітами. Росте на засмічених місцях.

Водний настій з квіток лісової мальви вживають у народі всередину і зовнішньо, особливо при обтяжному сухому кашлі, при катарах горла, при захриплості, ангіні. І при останній — у вигляді полоскань. Таке саме застосування мають листки і корені. Дози різні. Квіток беруть (подрібнених) 6—12 ложок на 1 л окропу для одержання настою.

До квіток мальви лісової звичайно домішують інші рослини: квіти-суцвіття гречки, траву медунки, квіти підбілу, квіти ди­кого маку самосійки. Збір перелічених компо­нентів (по об’єму) в співвідношенні — 1:1:1:1:0,5 (мак). Беруть три столові ложки суміші, заливають трьома склянками окропу, парять цілу ніч. Випивають за день за 5—6 прийомів по півсклянки настою.

При опухах селезінки роблять гарячі ванни з такої суміші: листків і квіток або всієї рослини мальви лісо­вої — до 200 г, трави чорнобилю — 150г, квіток ромашки — 150 г, зерен вівса — міру в літровій банці; все це змішують, заливають кип’ятком так, щоб покрити подвійною по об’єму кількістю всю суміш, і на­стоюють цілий день. Ввечері настій зливають, відціджу­ють у ванну, а траву всю залишають у каструлі, зали­вають довільною кількістю води і кип’ятять хвилин 15 на слабкому вогні. Відвар цей доливають у ванну, яку приймають безпосередньо перед сном.

В офіційній медицині квітки і листя застосовують внутрішньо при  катаральних запаленнях кишечника, бронхів, як обволікаюче і протизапальне. Зовнішньо – для полоскання рота та горла, а також для припарок.

Рослина викликає розм’якшення бронхіальних секретів (виділень), виявляє заспокійливу і протизапальну дію при бронхіальному катарі, кашлі, втраті голосу, запаленні мигдаликів. Зовнішньо використовують для полоскання, а також для припарок при зубних свищах, гнійному запаленні рота, запаленні приушної слинної залози (паротит), при чиряках. Настій з подрібнених листків готують з 2-х чайних ложок на склянку пере­вареної води кімнатної температури; через 3—5 годин настій відціджують і випивають ковтками (1—2 дози на день).

Гарячий настій з щіпки квіток на склянку теплої води; через 10 хвилин (не нагріваючи) випивають теплим у декілька прийомів. Для полоскання і припарок береть­ся подвійна доза трави (в тому числі для очей, повік). Останнє практикують і при зовнішніх гемороїдальних шишках (з іншими травами), при опіках, деяких шкіря­них хворобах.

Є рекомендації настій-напар (з 1—2 столових ложок квітів мальви на одну-півтори склянки окропу).

Квіти мальви — офіційно визнаний засіб у дитячій практиці (в народній та офіційній медицині).

При сильних і частих запорах роблять клізму: квіти мальви (столова ложка) на склянку окропу (настій).

При запаленнях шлунка, кишечника — такий збір: по 2 столові ложки подрібнених квіток мальви, суцвіть липи, суцвіть нагідок. Столову ложку цього збору настоюють в склянці окропу. Такий чай дають дитині по чверті-половині (залежно від віку) склянки кілька разів на день.

Лікар може порадити у такий збір додати (наприклад, при здуттях животика): чайну ложку насіння кмину і половину чайної ложки кореня валеріани; немовлятам можна давати при простудних хворобах настій з квітів мальви та меду (якщо мед не викликає алергічних виси­пок) по чайній ложці кожного на півсклянки кип’ятку. Доза (за порадою, дозволом лікаря): по чайній ложечці настою через кожні дві години.

Народ вивів сорти з різноманітними квітками — білими, рожевими, черво­ними (аж до чорних). З пелюсток добувають фарбу, яку використовують для ліків, вин, кондитерських виробів. Квіти діють так само, як і мальви лісової та лаватери.

Листки (лісової мальви, алтею) зберігають у жерстяних коробках, а корені (алтею, мальви лісової) у мішечках (окремо).

Час зберігання листків і квітів — 2 роки, коренів – 3 роки.

Leave a Reply