You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Горіх волоський

Волоський горіх — велике дерево з родини горіхових. У дикому стані росте в лісах Криму, Закавказзя й Середньої Азії. Вирощують його заради їстівних плодів та як декоративну рослину на пів­дні України.

Кора у волоського горіха чорно-сіра або бура; листки чергові, не­парнопірчасті; квітки дрібні, зеленуваті, одностатеві; плоди у вигля­ді кулястої костянки з м’ясистим оплоднем.

Хімічний склад різних частин волоського горіха: ду­бильні речовини, ефірна олія, гіркота, кислота, подібна до хризофанової (проносний засіб), інулін (полісаха­рид), юглон або югландин (алкалоїд), вітаміни С, В;, Р, каротин, провітамін А та фітонциди.

Завдяки такому багатству хімічного вмісту волоський горіх має й багато цінних фармакологічних властиво­стей. Препарати з нього є сильнов’яжучим, збуджуваль­ним, кровоочисним, протицинготним і глистогінним засо­бом, вони регулюють функціональну діяльність шлунко­во-кишкового тракту й зміцнюють його.

Для лікувальної мети використовують листя й зрідка плоди волоського горіха (здебільшого незрілі).

Вважають (виходячи зпобутовогодосвіду), що в ли­стках волоського горіха, крім дубильних та інших вище­зазначених хімічних речовин, є також і речовини, які отруйні для комах і для риб, тому зовнішнє застосуван­ня листя цього дерева при корості іноді дає бажані на­слідки.

У народі волоський горіх застосовують: при катарах шлунка й кишок, проти скупчення слизу в них, при про­носах .

Зовнішньо препарати з волоського горіха застосову­ють: при ранах — простих і злоякісних, при хронічному ртутному отруєнні, при цинготних виразках та золотуш­ному запаленні очей. Як глистогінний засіб, ліки з воло­ського горіха корисні від круглих глистів. Розжований волоський горіх часто вживають у народі як пластир, який прикладають до нариву (особливо до нігтьоїди).

Способи застосування. Відвар для внутріш­нього й зовнішнього застосування: взяти 20 г порізаного молодого листя або незрілих плодів на 200 мл окропу й настоювати протягом 20 хвилин; вживати по одній сто­ловій ложці, три рази на день.

Чай: 10,0—200,0; вживати при всіх вищезазначених внутрішніх хворобах і діабеті.

Настойка: залити літром спирту (в крайньому випад­ку — водою) ЗО дрібно порізаних незрілих плодів і на­стоювати в пляшці на сонці протягом 14 днів; чорна па­хуча настойка готова.

Лікер: процідити настойку, засипати плоди, що зали­шилися, цукром (на смак), добре перемішати (майже потовкти), долити спиртом (або горілкою) і настоювати ще протягом місяця, потім процідити й видавити через марлю — виходить лікер.

Для смаку додати трохи гвоз­дик і кориці. Настойка й лікер однаково корисні при не-перетравлюванні шлунка, тільки лікер не такий ефек­тивний, але зате приємніший. Вживати по одній чарці, після їди.

Мазь для ран: взяти 15 г, або одну столову ложку, порізаного листя волоського горіха на 100 г соняшнико­вої олії, протримати сім діб, потім олію з листям прогрі­ти в киплячій водяній бані протягом трьох годин, двічі процідити крізь марлю, прокип’ятити проціджене ще про­тягом півгодини, після цього додати 15 г жовтого воску, щоб вийшла мазь.

Leave a Reply