You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Горіх грецький, волоський

Усім відоме дерево. Цвіте наприкінці квітня, в травні. Збирають листя весною і на початку літа. Зрілі плоди збирають і використовують, коли ядра, перегородки ядра ще в молочній стиглості, нездерев’янілі і добре ріжуться ножем. Зелені ж. (часом на експорт) збирають при заготівлі горіхів восени. Ножем розрізають їх навпіл, викидають пошкоджені почорнілі частини і сушать в пе­чах або сушарках при температурі до 40 °С. Зберігають в мішках або ящиках в сухому місці, стежачи, щоб не відволожувались, не чорніли.

За біохімічним складом у листі містяться: гідроюглон, що легко окислюється в юглон; глікозид; флавоноїди: гіперозид (0,2 %); арабінозид кверцетина, арабінозид кемпферола та інші; аскорбінова кислота (4—5 %), ду­бильні речовини (3—4 %); каротин (до 0,33 мг%); ефірна олія (до 0,03 %). Зелений зовнішній оплодень вміщає вітаміни (до 3 %) і дубильні речовини (до 25 %), а також гідроюглони. Насіння має жирну олію. З оболонок на­сіння виділені сітостерол і його глікозид.

За вмістом каротину і вітаміну С листя не поступа­ється шипшині. В ядрах плодів 54—74 % жирного масла, 12—21 % білка, до 7 % вуглеводів, тіамін, рутин, віта­мін С. Юглон (що забарвлює) має бактерицидні власти­вості.

В народному лікуванні вживають здебільшого листки волоського горіха і його незрілі плоди. Вважається, що на організм людини вони діють як в’яжуче, кровоспинне, глистогінне, кровоочисне, поліпшує обмін речовин. Кровоспинним вважають як внутрішньо (пошкодження капілярів), так і зовнішньо.

Чай з сухих листків — по 50 г на 1 л води — п’ють при хворобах шкіри, при венеричних хворобах, при круглих глистах, при здуттях живота внаслідок поганого відходження газів (при метеоризмі), відсутності апетиту і, нарешті, при катарах шлунково-кишкового тракту. По­мічається, що у діабетиків знижується процент цукру в сечі, якщо вони п’ють чай з листків волоського горіха.

Декому вказана вище народна доза приймання настою з листя може бути завищеною. Гадаю, більш помірною є настій з 2-х столових ложок на 0,5 л кип’ятку — на­стоювати у термосі 5—б годин. Приймати протягом дня. Звичайно, краще, як правило, коли разові, добові і кур­сові дози визначає індивідуально хворому лікар.

З дрібно порізаних молодих плодів волоського горіха готують спиртову настоянку. Горіхи заливають спиртом і настоюють у пляшці на підвіконні (на сонці) 2 тижні. Чорну пахучу настоянку зливають у пляшку, а горіхи, що залишилися після спирту, засипають цукром, доли­вають (або ні) трохи перевареної води, добре перемі­шують і дають настоятися приблизно цілий місяць, збовтуючи час від часу.

Виходить хороший лікер. І настоян­ку, і лікер вживають при болях у шлунку, кишечнику (особливо при нетравленні). Лікер діє менш ефективно, але приємний на смак. Приймають після їжі при легкому нетравленні. Для настоянки беруть приблизно 30 горіхів на 1 л спирту, а до лікеру ще додають трохи гвоздики і кориці до смаку.

Листя волоського горіха в напарі (дехто робив відвар) застосовують для ванн золотушним дітям і хворим на рахіт.

Для того, щоб надати волоссю темнішого кольору, миють голову у міцному відварі з листків волоського горіха.

Відваром сухих листків (1 столова ложка на 1 склянку води) протирають ваткою вугри (шкіра набирає кольору загару), полощуть порожнину рота, горло, мигдалини. Промивають і роблять примочки при запаленнях слизо­вої очей, протирають, промивають пальці ніг при пітли­вості і запрілості. По селах часом користуються таким настоєм чи відваром для полоскання піхви при білях.

Є ще в мене записи, хоч фактів для підтвердження повної достовірності мало. А втім, може, вони стануть в пригоді вченим, дослідникам.

1.         Примочками  і  прийманням внутрішньо  відвару, настою  з  листків,   сухих   оплоднів   грецького   горіха лікуються від вовчанки.

2.         Оригінальне використання в народі внутрішніх лу­сок сухих плодів горіха грецького, що їх вискоблюють ножем після вилущення ядер. З двох столових ложок таких лусок роблять відвар (20 хв) на півтори склянки води на слабкому вогні, настоюють, щоб остудити. П’ють по півсклянки у 3 прийоми при кісті (в жіночих органах), при простатиті, при аденомі.

В офіційній медицині препарати з горіха (юглон, карнон) застосовуються при шкіряному туберкульозі.

Висушене листя та оплодні (окремо) зберігають у щільних ящиках, вистелених папером, у жерстяних ко­робках, а подрібнені — у скляних банках з щільним закриттям.

Строк зберігання — 2 роки. На мій погляд (органолеп­тичне і інтуїтивно), хімічний «букет» та ще при різному зберіганні надто змінюється, а тим самим, можливо, і втрачається дія сировини.

Горіх попід вікнами, на подвір’ї очищає повітря від мікробів (фітонциди), відганяє мух.

Горіх цей — чи не індикатор смуги радіацій­ного забруднення?..

Leave a Reply