You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Гіркокаштан звичайний, кінський каштан

Збирають квітки, кору гілок, шкурку з насіння каштана (саме шкурку насіння, а не колючу коробочку, в якій знаходяться насінини). Крім того, користуються соком зі свіжих квіток каштана, дехто користується молодим листям, навіть весняними бруньками (су­шать).

За біохімічним складом: квітки містять — флавоноїди, кверцитрин, ізокверцитрин, пектинові речовини, похідні кемпферолу, рутин, аденін, цукор, аденозид, гванін, слиз, дубильні речовини; насіння — спіреозид, глікозид ескелін, жирну олію (5—7%), сапоніни (24—28%), гіркі, дубильні та білкові речовини, крохмаль, аргінін, фер­менти, ерепсин; кора — глікозид ескулін, фраксин, сапо­нін есцин (8—10%), жирну олію (2,5—7%), цукор (9%), фітостерин, аскорбінову кислоту, тіамін, філохінон.

У народі сік із свіжих каштанових квіток (по 25—30 крапель на 1 столову ложку води) приймають двічі на день при розширенні вен на ногах і при опуханні геморої­дальних шишок. Помічено, що після тривалого вживан­ня соку з квіток каштана гемороїдальні болі зникають, і якщо хвороба не запущена, шишки зникають.

Твердять про те, що хоч і слабше, але так само діє сік квіток, розбавлений спиртом (1 частина соку на 2 час­тини спирту); на коротший час зберігання — 1 частина соку на 1 частину спирту. Приймають по чарці (30,0— 40,0 г) тричі на день.

Водний відвар корит молодих гілок каштанового дере­ва (50,0 г висушеної кори на 1 л води) вживають для сидячих ванн при гемороїдальних кровотечах безпо­середньо після випорожнення, коли шишки ще зовні. Ванна має бути прохолодна (15—20 хвилин). Для та­ких же ванн використовують відвар суміші кори гілок каштана з травою гірчака — водяний перець при тривалих, повторних кровотечах з великою втратою крові.

Коли ж геморой супроводжується випаданням слизистої прямої кишки,— необхідна операція. Не варто миритися із запорами. Треба користуватись жировими (рицина) проносними, або тими, що призначить лікар. Важливим є відповідне харчування з вживанням овочів. Невільно вживати алкогольні напої і гострі страви. Помітно шкодить і куріння.

При маткових кровотечах, що виникли в період клі­мактерію або з інших причин, відваром зі шкурки стиг­лих насінин каштана користуються для промивань (15 г шкурки на 250,0—300,0 г води, кип’ятять хвилин 10 на малому вогні). Промивання роблять двічі на день: вранці та на ніч перед сном.

На селі очищені від шкурки плоди (каштани) викорис­товують як додаток у корм для свиней, кіз, для виготов­лення клею.

Спиртовий настій сушених квіток (20,0 г на 0,5 л спир­ту) вживають для натирання при ревматичних і артрит­них болях.

Щоб викласти матеріали про сучасні дані та можли­вості лікувального використання каштану народною, офіційною медициною та ще й з урахуванням, напри­клад, зачорнобилених каштанів,— потрібна була б спе­ціальна брошура.

Вчені непогано попрацювали з каштаном, але сучасне наукове трактування його дії ще не вичерпало всього. Мені залишається бодай перелічити лише ті захворюван­ня, при яких потрібний (а то й необхідний!) каштан, його дари.

Квіти використовують для настоїв при білих уплавах у жінок, недокрів’ї, певних захворюваннях серця (на­приклад, аритмії, коронаросклерозі та недостатності цих судин), при захворюваннях печінки, гастритах (особли­во з пониженою кислотністю), задишці, атеросклерозі, як потогінне, обезболююче (особливо настоянки для натирання), при бронхітах, як снотворне і заспокійливе.

Кора (в певних випадках і з квітами) вживається у вигляді настою чи відповідного відвару при кровотечах, у тому числі маткових, при кислотних катарах шлунка, застійних станах з виділенням жовчі, при спазмах судин, при малярії, захворюваннях селезінки; при простудному кашлі (з квітами), при поносі, при геморої (теж з кві­тами), при тромбофлебіті; при колітах, ентеритах, жовч­них каменях; при ангіні, тонзілітах; при невралгії, плек­ситах, невритах.

Зовнішньо — для окладів, компресів, натирань (горіл­чаний настій квітів) — при артритах, ішіасі, ревматич­них болях, подагрі (на болючі місця). Відвар кори вжи­вають зовнішньо — на гемороїдальні шишки, в тому числі кровоточиві, для окладів, сидячих ванн, а також на болючі м’язи. Внутрішньо — молоде листя (висуше­не) у вигляді чаю — при болісних місячних.

Висушені бруньки каштана сільські травознаї ви­користовують аналогічно корі.

У фітотерапевтичних працях подаються різні тлу­мачення дії лікувальних форм з каштана.

Сік зі свіжих квітів по 20—30 крапель двічі на день або той же сік, законсервований спиртом, у співвід­ношенні 1:1 по 30 г тричі на день. Настій сухих квітів: 2 столові ложки на півлітра кип’ятку у термосі. Випи­вається за день у 4 прийоми. Відвар квітів — 1 столова ложка на півтори-дві склянки води, варити 10 хвилин, відставити на 10 хвилин, процідити і випивати по 1/3— 1/2 склянки 2—3 рази на день перед їжею. Для ванн, примочок, компресів: відвар сухої кори гілок 50 г на 1 л води.

Офіційні препарати за рецептами лікарів:

1. Ескузан — водно-спиртовий    екстракт   з    плодів. Приймають як венотонізуючий і антитромботичний засіб при застої і розширенні вен ніг, при геморої і виразках гомілки по 10—20 крапель тричі на день перед їжею.

2.   Есфлазид — аналогічний за дією із ескузаном. По таблетці всередину або вводять у пряму кишку по 1 свічці 1—2 рази у перші дні лікування, потім по 3—4 рази на день. Курс лікування — від 1—2 тижнів до 2—З місяців. Випускають таблетки, гемороїдальні свічки. Крім того, з каштана виготовляються препарати: венастазин, вазотонін, дескузан, веногал, ескозульф, а також ескувазин, що ефективний при тромбофлебіті, геморої, зокрема при геморогічному діатезі; крім того, призна­чається для профілактики інсультів та при гіпертоніч­ній хворобі.

Висушені частини рослин зберігаються окремо в паке­тах та ящиках, викладених папером.

Строки зберігання квіток — до 2-х років, кори — до 4 років, листя — до 3 років, шкірки плодів — 4 роки.

Leave a Reply