You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Гірчак перцевий

Гірчак перцевий, водяний перець, собачий пе­рець, почечуйник, гречечка, чередник та інші назви (Ро-Іудогшт Ьусігорірег); з лікувальною метою використову­ють траву цієї рослини.

Стебло у перцевого гірчаку прямостояче, гіллясте, часто, особли­во під осінь, червонувате, заввишки до 70 см. Листки блискучі, часто з залозистими крапками або з чорними, ніби дьогтьовими, плямами, за формою довгасто-ланцетні, до обох країв звужені, гострі або ту­пуваті, завдовжки 3—6 см, по краях хвилясті, піхви майже голі, по краю з короткими війками.

На смак свіжозірвані листки завжди гір­ко-пекучі, наче перець (тому рослина й називається перцевим гірча­ком), після сушіння вони втрачають свою пекучість. Квітки дрібні, рожевуваті або зеленкувато-рожеві, зібрані на верхівці стебла й гі­лок у довгі звислі, переривчасті колосовидні суцвіття. Плоди — ко­ричневі зернівки, матові, в тригранній формі, крапчасто-шорсткі, сильно опуклі з одного боку.

Цвіте перцевий гірчак з кінця червня по вересень. Його траву (квітучі гілки, на висоті 10—15 см від землі) збирають під час цвітін­ня рослини (у червні — липні).

Фармакологічні власти­вості перцевого гірчаку були відомі ще стародавнім ліка­рям (з часів Діоскоріда). Уже в ті часи ліки з цієї рослини застосовували як розм’якшувальний засіб у формі катаплазми (припар­ки) при зовнішніх шкірних хворобах (наривах, опухах, затвердіннях та при зобі) і як засіб, що очищує рани (від «дикого м’яса») й тамує біль.

До початку 20-го сторіччя перцевий гірчак був, хоч і досить популярним, але тіль­ки народним лікувальним засобом. Його застосовували як зовнішній засіб у ви­щезазначених випадках, а також і для сидячих ванн від геморойної сверблячки в задньому проході, і внутріш­ньо — як сильний кровоспинний і знеболювальний засіб при маткових, надмірних місячних і гемороїдальних кро­вотечах, а також як заспокійливий засіб при різних нер­вових хворобах.

Завдяки своїй пекучості в свіжому стані листки пер­цевого гірчаку (подавлені) замінюють у народній ме­дицині гірчичник, їх прикладають, наприклад, до поти­лиці при нежиті або головному болі як відтяжний засіб; з тією ж самою метою їх застосовують при зубному болі у формі полоскання, розвівши сік з них у відношенні 1:10.

У 1912—1913 роках провізор Петровський і професор Краковський та інші звернули увагу на сильну кровоспинну властивість цієї трави. Так перцевий гірчак ви­знала й наукова медицина.

Способи засто­сування. Відвар: 12,0— 200,0; вживати по одній столовій ложці, три рази на день.

Настойка: 25,0; на спирті — по 10—20 кра­пель, на горілці — по ЗО— 40 крапель, 3—4 рази на день.

Leave a Reply