You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Гарбуз звичайний

Всім відома культурна рослина. Культивуєть­ся, крім неї, ще гарбуз волоський і г. мускусний. Всі вони мають багато сортів і форм. Походить з Південної Америки.

З лікувальною метою вживають оплодень, внутрішню м’якоть плодів, очищене від лузги насіння, висушену тонку шкірку плодів і так зване «молоко» з насіння без лузги.

М’якуш гарбуза містить: до 90 % води, білки (1 %), ферменти, цукри (4—11 %), клітковину (1,2 %), міне­ральні речовини (кремній, фосфат калію, магнію та залі­за (0,7 %), каротин, вітаміни С, В1 В2, нікотинову кис­лоту, безазотисті і азотомісткі органічні сполуки.

На­сіння — жирну олію (20 %), особливий фітостерон кукурбітол, смолу, до складу якої входить оксицероти­нова кислота; ефірні масла, білкові речовини з важли­вими амінокислотами, в тому числі лецитоном, тирозоном; вітамін С, саліцилова кислота, тіамід, бромід, каро­тиноїди, цукор, клітковина (18,1 %), безазотисті речо­вини (9,2 %).

При хворобах нирок і сечового міхура з гарбузового насіння і конопляного сім’я, змішаних в рівних за об’є­мом частинах, готують так зване «молоко». Спосіб при­готування: висушене (не підсмажене) насіння гарбуза і коноплі (по 1 склянці) розтирають у глиняній посу­дині, поступово підливаючи 3 склянки теплої переваре­ної води. Потім проціджують, віджимаючи залишок. Одержане в такий спосіб «молоко» випивають протягом дня.

Це молоко застосовують переважно в тих випадках, коли в сечі є кров, затримується сечовипускання. Можна приймати і з несолоною гречаною кашею або підсоло­дити цукром чи медом. Самі зернятка (з’їдають три склянки на день) вважаються засобом, що виганяє глистів і навіть солітера. Після гарбузового насіння реко­мендується прийняти порцію проносного (не рицину, а сірчано-кислої магнезії чи крушини у дозі індивіду­альній, в залежності від віку пацієнта).

Свіжим гарбузовим м’якушем обкладають запалені місця при опіках, висипках, прищах, при екземі та ін­ших шкіряно-обмінних хворобах.

Як харчовий продукт вважається в народі хорошим сечогінним засобом, який очищає не лише нирки, а й весь організм, оздоровлює печінку.

А от якою може бути методика використання насіння гарбуза проти стьожкових та круглих глистів. Кількість вилущеного насіння (зерняток): для дорослих — 300 г, для дітей 10—12 років — 150 г, 5—7 років — 100 г, З—4 р.— 75 г і 2—3 р.— 30—50 г. Насіння розтирають, додаючи при цьому поступово по 10—15 крапель води. До розтертої маси додають 10—15 г меду або цукру. Приймають натщесерце по чайній ложці протягом години всю дозу. Через 3 години призначають про­носне — сірчано-кислу магнезію, через півгодини роб­лять клізму.

Поясню від себе, з власної практики, що дітей та дорослих не треба надто (в залежності від віку) «жаліти» від проносного. Справа в тому, що мертві аскариди, що розкладаються в кишечнику, виділяють дуже отруйні речовини. Поки цього не сталося, краще сильною пери­стальтикою кишечника (від проносного) виштовхнути їх. Цього дня не слід давати хворому молоко, жирні страви. Ліпше каші, картоплю, хліб.

При шкіряних хворобах (дерматозах) теж допомагає м’якуш гарбуза, багатий на вітаміни В1, В3, РР і С. Хво­рим пухирчаткою, склеродермією, васкулітами та інши­ми тяжкими дерматозами, якщо вони одержують кор­тикостероїдні гормони, неодмінно вводять до харчового раціону м’якуш гарбуза як препарат, що містить солі калію і сприяє виведенню натрій-хлориду, зняттю на­бряків (ниркового та й серцевого походження).

У народі для лікування використовують і верхню шкірку гарбуза (кращою вважається із стиглих зелених сортів). Звільняють її від м’якуша, сушать в теплому міс­ці (при температурі не вищій 40 °С) і суху подрібнюють. Краще на кавомолці. Такий пилуватий порошок прий­мають тричі на день у дозі «на кінчику ножа» (2 г) після їжі і запивають водою. Це при набряках, старечих застійних явищах, поганому і малому сечовиділенні, свербінні тіла, порушеному обміну речовин.

В тих же випадках, а також при нефритах, п’ють від­вар з плодових черешків гарбуза, їх подрібнюють, су­шать. Беруть 2—3 столових ложки такого гранулату і варять на малому вогні хвилин 20 у 2,5 склянках води.

Відставляють, настоюють накритим і випивають теплим протягом дня.

Деякі вчені твердять, що плоди гарбузових (гарбуз, огірки та інші) пригнічують сильний статевий потяг.

У м’якуші гарбуза до 16 мг% каротину, який необ­хідний для нормального функціонування слизистих та шкіри.

Отже, перелічимо хвороби, при яких використовуєть­ся гарбуз у народному лікуванні та й в офіційній меди­цині, та вкажемо дію рослини:

1.          Нефрити — гострий та хронічний, гідронефроз, пі­сок та камені сечоутворювальних і сечовивідних орга­нів, уретрит, цистит (бо сечогінний).

2.    Глистогінне; легко проносне (регулююче); поліп­шуюче травлення.

3.    Проти анацидного гастриту, проти печійки. При за­порах. При коліті, ентериті, парапроктиті.

4.    Опіки шкіри, відмороження, дерматити, лишаї (рожевий, червоний, плаский), псоріаз, косметичний засіб, екзема.

5.    Бронхіт гострий і хронічний, ангіна, тонзиліт.

6.    Аритмія, стенокардія, асцит.

7.          Склероз, артрити.

Нагадую, що вживання великої кількості смажених зернят гарбуза може викликати нудоту і навіть блю­вання.

Leave a Reply