You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Фіалка запашна

Багаторічна трав’яниста рослина, з повзучим кореневищем, з якого виростають сланкі надземні і під­земні пагони. Прикореневі листки, що сидять пучка­ми,— короткоопушені, при основі серцевидні, нирко­видні, або округло-яйцевидні. Квітки пахучі, синьо-фіолетово-білі на досить довгих квітконіжках. (Повзучі пагони зацвітають на другий рік.) Росте найчастіше як здичавіла по садах, парках і лісах. По­ширена в середній і південній смугах.

Збирають окремо навесні квіти і влітку — всю росли­ну разом з коренями і кореневищами або тільки над­земну частину, сушать в затінку.

За біохімічним складом (за різними авторами) вона містить: алкалоїд віолін (віолоемітин) і віалокверцетин, багато сапонінів (особливо у коренях і кореневищах), ефірну олію (особливо у квітах), 140—390 мг % віта­міну С, каротину близько 12 мг %, сліди саліцилової кислоти.

Відвар (краще методом «бані») з цілих висушених рослин у кількості до 20,0 г на 1 л води приймають всередину при каменях нирок, сечового міхура як засіб, що дрібнить камені на пісок, а також як сечогінний, який очищає миски нирок, лікує від подагри і ревматизму. Завищені денні дози можуть викликати нудоту, блювання.

При цьому запашну фіалку звичайно змішують з луш­пинням (стулками) плодів квасолі, стовпчиками куку­рудзи, листками мучниці та листками або бруньками берези.

В народній медицині вживають всю рослину запаш­ної фіалки і при легеневих хворобах, для полегшення спазматичного кашлю, в дитячій практиці — при кок­люші (кашлюку). Доза: з 1 столової ложки подрібненої трави на склянку кип’ятку готують настій, випивають ковтками протягом дня. Дітям, за призначенням ліка­ря,— третину або половину дози дорослого, чайними ложками протягом дня.

Фіалка запашна діє заспокійливо при істерії, нерво­вому збудженні, серцебитті та безсонні. В болгарській народній медицині вживають її від шкіряних висипів, як сечогінне при піску і каменях нирок, сечового міху­ра.

В усіх цих випадках приймається настій з двох чайних ложок подрібненої сухої рослини (разом з ко­реневищами — пагонами, гадаю), настояних протягом 8 годин на склянці перевареної води кімнатної темпе­ратури (добова доза). Готують також сироп.

Беруть 50,0 г подрібненої трави разом з. квітами. Заливають 150 г окропу і настоюють протягом 24 годин. Про­ціджують, в одержану рідину додають 200 г цукру, нагрівають, поки розчиниться цукор. П’ють по чайній ложці 4—5 разів на день.

Подібне вживання зустрічав і у нас, на Україні, проте не з усієї рослини, а з квіток з квітоніжками та листків, і не з цукром, а з медом при золотусі (дітей), захворю­ваннях горла, дихальних шляхів.

О. П. Попов твердить, що відвар або настоянка фіал­ки запашної допомагає при енфіземі (розширення) ле­гень, веде до зменшення задишки. При нетриманні або затримці сечі у дитини достатньо буває іноді, щоб вона посмоктала розм’якшений (розпарений) посолоджений корінь запашної фіалки, і функціональна діяльність нирок нормалізується. Як протизапальний засіб відвар із запашної фіалки (для полоскання) корисний також при грипі, ангіні та інших запаленнях слизової оболон­ки: 8 г на 200 мл; вживають по 2—3 столові ложки тричі на день.

При нежиті, хрипоті, при кашлюку в польських сім’ях для лікування дітей використовували квіти і листя фіалки запашної і квіти лаватери турингської – суміш подрібненого сухого зілля (1:1 по об’єму) у фор­мі виготовленого сиропу: по 5 г кожної рослини на 70 г води з додатком 40 г цукру. Все це вимішували, до­водили до кипіння, знімали піну, проціджували крізь марлю і зливали у баночку. Давали дітям по 1 чайній ложці кожні дві години.

Лікарі фітотерапевти (та й травознаї) включають цілу рослину, зібрану при квітуванні (висушену і подрібне­ну), у відповідні суміші (збори) рослин для лікування від бронхітів, трахеїтів, від кашлю, від сечокамінної хвороби. Підбір компонентів проводиться в залежності від особливостей хвороби, організму пацієнта, типу ка­менів чи піску (за хімічним складом, хімічною реакцією сечі та структурою їх). Зберігають форми висушеного зілля окремо, в ящиках, викладених папером.

Строк зберігання — 2 роки.

Leave a Reply