You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Енотера дворічна

Дворічна трав’яниста рослина. На першому році розвиває розетку з прикореневих листків, ніби при­тиснутих до грунту, на другому — квітучі стебла, зав­вишки 60—150 см, прямостоячі, рідше висхідні воло­систі, як і вся рослина. Стеблові листки звичайно широ­кі, еліптично-ланцетні, чергові, цілісні, до 30 см зав­довжки, по краю дрібнозубчасті. Квіти правильні, сидячі, з чотирма жовтими пелюстками. Стеблові листки з червоними жилками.

Росте на піщаних і глинистих грунтах, межах, пусти­рях, обабіч доріг, по берегах річок. Поширена по всій Україні.

В коренях багато цукрів, в надземній частині — фіто­стерини, дубильні речовини, в квітах — жовті барвники; в насінні — до 22 % жирної олії, до 36,2 % глюкози тощо. В листях і квітах багато вітаміну С.

Збирають суцвіття, цілі верхівки квітучих стебел, листя; восени — корені. Сушать усе окремо, зберігають також окремо.

Відвар коренів п’ють при туберкульозі легень: 2 ст. ложки на півлітра води. Випивають у чотири прийоми впродовж дня. В такій же дозі приймають відвар з верхі­вок квітучих рослин або з квіток з листками при захво­рюваннях нирок (нефрити), а також при поносах. Таким же відваром промивають рани.

В нашій офіційній медицині не застосовується. В краї­нах Європи використовується. В Болгарії рекомендують надземну частину рослини з квітами при сильних обез­воджуючих поносах як дітей, так і дорослих. Застосо­вують також горілчану настоянку (1 частина трави на 5 частин 40 % спирту) — по 20—30 крапель 3—4 рази на день; використовують також настій з 2-х чайних ло­жок подрібнених верхівок трави на одну склянку кип’ятку (добова доза). Настій квітів п’ють при пневмонії.

Жирну олію з насіння використовують як додаток при виготовленні оліфи. Зібрані ранньою весною корені очи­щають від шкірки і їдять сирими з сіллю і в салатах.

Зберігають в пакетиках. Строк — 2 роки.

Leave a Reply