You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Дозування лікувальних рослин

Народна практика по­казує, що найчастіше зустрічається і, можна вважати, найбільш прийнятна загальна доза для приймання все­редину — одна столова ложка з верхом подрібненої су­хої рослини (суміші) на склянку окропу або чотири столові ложки на літр кип’ятку. Особливості дозувань окремих рослин буде подано при викладі відповідних матеріалів.

Виходячи з народної й особистої практики, є потреба зробити кілька пояснень про те, як готувати відвари і на­пари з трав і коли саме робити відвари, а коли напари. Якщо суміші містять кору, корені, бульби, насіння, ягоди, деревину і листя рослини мучниці, тоді здебіль­шого готують відвари, в інших випадках — напари. Корені живокосту і ягоди шипшини не можна відварю­вати, а тому, готуючи суміш для відвару, не слід туди класти зазначені компоненти. Діючі речовини, закладені корені живокосту, і вітаміни в «ягодах» шипшини руй­нуються при кип’ятінні.

Готування відвару: чотири столові ложки суміші насипають у півторалітрову посудину (найкраще глиняну або Мальовану, щоб уникнути реакції з металом), заливають літром перевареної води, розмішують, накривають кришкою і залишають на ніч при кімнатній темпера­турі. Роблять це звечора. Вранці суміш ставлять на во­гонь і, коли закипить, кип’ятять під кришкою 5—7 хви­лин. Знімають з вогню, залишають накритою на пів­години, потім проціджують крізь чистеньку шматинку і віджимають.

Зілля викидають, а відвар, коли він прохо­лоне, підігрівають і п’ють. Натщесерце гарячим випива­ють цілу склянку, а решту випивають протягом дня за чотири прийоми, кожний прийом через годину після їжі. І так весь час протягом лікування, щодня готуючи сві­жий відвар. При закисанні відвару на кінець дня (влітку) готують менші порції його, приблизно на два прийоми.

Напар (настій) готують майже так само. Різниця лише в тому, що зілля заливають окропом і цілу ніч парять у духовці (яка поступово холоне). Вранці проціджують, підігрівають і приймають, як і відвар.

Це найбільш загальноприйняті в народі способи готу­вання відварів і напарів (настоїв).

У кожній лікарській рослині в переважній більшості випадків міститься дуже мала частинка діючої речовини чи речовин (в окремих, правда, буває навпаки), кіль­кість яких в домашніх умовах людина поки що практич­но змінити не може. Тому, користуючись лікувальними рослинами, ми приймаємо з ними мікроскопічну частку тієї речовини, яка дає лікувальний ефект. Лікар дозу ліків або збільшує, або зменшує — залежно від своїх міркувань.

В народі ж дозування встановлюють, збільшуючи кон­центрацію напару, відвару, кількості порошку, не зна­ючи, скільки діючої речовини є в цій дозі. Лікуються рослинами тривалий час, і практика показує, що чим довше лікуватися (ніби харчуватися) ними, тим краще. Наприклад, при деяких хворобах (тривалі виразкові процеси в шлунку, запущені екземи) лікуються росли­нами багато місяців, роблячи через кожні два місяці перерву на 14 днів. При цьому можна міняти компо­ненти у зборах.

Під час тривалого лікування рослинами не зайве подбати й про певний режим, як-от: ходіння на свіжому повітрі, перебування в сосновому лісі, ванни, сонце тощо, їжу рекомендують не стільки ситну, скільки легкотравну, з виключенням із неї алкоголю і всяких прянощів.

Тепер є термоси різної ємкості. Це полегшує і покращує одержання водних витяжок діючих начал з ліку­вальних рослин. У зв’язку з цим зараз найбільш поши­рене дозування на одну добу (день) — це дві столові ложки збору або окремої лікарської рослини на півлітра крутого кип’ятку з різною тривалістю настоювання, частіше з вечора на всю ніч до ранку, і з триразовим прийомом настою теплим по півсклянки і до сну — чет­вертий раз (рештки рідини із включенням віджатої з усієї порції зілля).

Leave a Reply