You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Дивина густоквіткова, коров’як густоквітковий

Дивина — дворічна рослина, яка звичайно дає в перший рік розетку листків, на другий — виростає у квітконосний пагін, заввишки 30—200 см. Листки великі, довгасто-еліптичні, зарубчасті. Середні і верхні збігаючі по всій довжині меживузля. Вся рослина шер­стиста.

Квітки ясно-жовті, з віночком 25—55 мм у діа­метрі, зібрані густо у гроно на верхній частині стебла і донизу трохи рідше — пучками. Нитки тичинок оран­жеві, дві голі, решта густо жовтувато опушені. Запах свіжих квіток ніжний, сухі пахнуть медом. Цвіте поступово, знизу грона до верху. Росте на горбах, при дорогах, на сонячних узліссях, на перелогах, піскуватих, каменистих місцях, на схилах річок і т. п. Поши­рена повсюдно.

Збирають віночки квітів (коронки) в суху погоду, ви­риваючи їх з чашечки. Зараз же сушать (можна спочат­ку трохи і на сонці), розстеляючи тонким шаром. Вису­шені квітки можна спресувати. Зберігають у щільних коробках. На тих самих місцях можна збирати щоденно протягом двох місяців. Не рекомендується збирати від­палі віночки, виривати з чашечок нерозпуклі віночки. Не треба збирати рано з росою і після дощу.

Можна збирати квіти (віночки) і з інших видів коров’я­ків, що мають не дрібні квітки, а саме з дивини лікар­ської, що має нижні листки, витягнуті у черешок, віноч­ки крупні, до 50 мм у діаметрі, колесовидні, а також з коров’яку (дивини) звичайного, так званого коров’яку ведмеже вухо, що частіше зустрічається на відкритих піщаних та кам’янистих місцях. Віночки його квітів мен­ші (до 25 мм у діаметрі), зовнішньо опушені.

У віночках коров’яків (цих видів) за біохімічним скла­дом наявні: слиз (до 2,5 %), цукри (до 11 %), тритерпе­нові сапоніни, флавоноїди, сліди ефірної олії, камедь, кумарин, каротин, барвники (кроцетин), аскорбінова кислота.

Квітки дивини вважають пом’якшувальним, обволі­каючим засобом при катарах горла, легень, при кашлі, бронхітах і легеневій астмі. Як валеріановий корінь при «душевнонервових» хворобах, так квітки дивини при ле­геневих хворобах — вельми часто вживаний народний засіб.

Квітки дивини вживають також при катарах шлун­ково-кишкового тракту, хворобах печінки, селезінки (настій, напар: 20—30 г на 1 л окропу). Приймати по 50 мл щогодини.

Для полоскання горла квітки дивини змішують у рів­них частинах за об’ємом (1:1:1) з квітками лісової мальви, листками підбілу. Дві столові ложки су­міші заливають півлітром води і варять 5 хвилин. У цей гарячий відвар всипають одну столову ложку суміші (1:1): подрібнених коренів живокосту і коренів валеріани. Настоюють у закритій посудині годи­ну. Розмішують і відціджують. Якщо прохолоне – перед вживанням підігрівають.

При здутті: беруть 8,0 г анісового насіння, стільки ж квіток дивини, 30,0 г ізюму, 1 столову ложку

цукру і 5,0 г насіння кмину. Варять хвилин 5-10 хв в 0,5 л води, відціджують. Прийом: тричі на день по півсклянки. При цьому переходять на молочну дієту (З дні) та виключають з їжі яйця й обмежують приймання рідини.

Як потогінний засіб п’ють гарячий напар з такої сумі­ші: квіти дивини, лісової мальви, бузини чорної, квіти липи, ягоди сушеної малини. Кож­ного компонента — по 1 чайній ложці на 2 склянки кип’ятку. Парять півгодини.

О. П. Попов наводить рецепт виготовлення сиропу від кашлю для дітей з використанням квіток дивини і кореня алтеї. М. А. Носаль, крім вказаних компонентів, радив ще й включати корінь бедринця  і верхівки квітучих пагонів чебрецю.

Н. Г. Ковальова теж подає цікаві відомості про вико­ристання листя і коренів дивини густоквіткової. Свіже листя, зварене на молоці, рекомендується застосовувати в аплікаціях на уражені місця, на опіки, гемороїдальні шишки і на панариції» тобто гнійне, глибоке ураження тканин пальців рук, рідше ніг (у народі такі болючі ураження називають «волосом»).

Автор вказує на те, що корінь коров’яку (дивини), дрібно порізаний на кру­жечки і висушений,— хороший сечогінний засіб при нирковокам’яній хворобі і подагрі. Готується у вигляді відвару, який необхідно приймати натщесерце, вдень між прийманнями їжі (від половини до цілої склянки на добу). Відвар — столова ложка коренів на склянку води.

Зібрати достатню кількість віночків квітів дивини займає багато часу. У зв’язку з цим використовують часом для зовнішнього вживання верхівки пагонів з квітами, бутонами, малими листочками, порізані і вису­шені. Н. Г. Ковальова також рекомендує використову­вати їх (зібрані на початку квітування) як надійний засіб при гіпертонії, атеросклерозі, запаленнях дихаль­них шляхів; додамо — при хрипоті, легеневій астмі. Кон­кретно дози автор не вказує. Вважаю, достатньо 3-х столових ложок цієї форми на півлітра кип’ятку у вигля­ді настою.

Вживати щогодини по 50 мл — 7—8 разів на день. Висушені верхівки пагонів з квітами, бутонами і невеликими листками у формі відвару в кількості двох склянок на трилітрову каструлю використовують для сидячих ванн при геморої, ексудативному діатезі, себо­реї (миття і виполіскування шкіри голови). Для сидячих ванн при геморої,вважаю,краще вживати відвар із суміші дивини, кори дуба і гірчака почечуйного – у співвідношенні компонентів по об’єму 3:2:2. Те ж саме і для обмивань шкіри при ексудативному діатезі і при себореї.

Себорея — це захворювання, що характеризує­ться підвищеним (жирна, або масляниста себорея) або пониженим (суха, з лупою або злущенням шкіри) з ви­діленням якісно зміненого шкіряного жиру з сальних залоз шкіри (на голові, лобі, носі, щоках, підборідді, на грудях, статевих органах тощо).

М. А. Носаль радив рани і тріщини на сосках у жінок присипати порошком добре підсушених квіток (коронок) дивини, змастивши перед цим соком з тертої моркви. Для ванн при рахіті й золотусі варто додавати також квіти або подрібнені верхівки суцвіть з квітами, буто­нами та невеликими листками дивини. Звертав також увагу на деяку аналогічність у застосуванні квіток диви­ни і суцвіть нагідок.

Час зберігання сухих квітів — 2 роки; інших ліку­вальних форм сировини — до 3 років.

Leave a Reply