You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Чорниця

Багаторічна рослина, заввишки 15—50 см. Листки яйцевидні або довгасто-яйцевидні, невеликі, злегка гострі, дрібнопилчасті, на коротеньких черешках, шкірясті, з боків ясно-зелені, зісподу з сітчастими жил­ками. Квітки зеленувато-білі з рожевим відтінком. Ягоди чорні з сизуватим нальотом, всередині звичайно пурпу­рові (коли зрілі).

Росте в лісах, пере­важно соснових або березово-хвойних. Поширена по­всюдно, крім південних і степових районів. Збирають стиглі ягоди, листки, цілі облистяні пагони — під час цвітіння. Сушать листя, пагони в провітрюваних місцях, а коли в сушарках, траву при температурі до 35—40 °С, а ягоди — 50—55 °С.

За біохімічним складом плоди чорниці містять анто­ціани (глікозид і галактозиди дельфінідину і мальві­дину, суміш яких відома під назвою міртилін), дубильні речовини пірокатехінової групи (18 %), глюкозу, фрук­тозу та інші цукри (до 30 %), органічні кислоти (лимон­на, яблучна, янтарна, молочна, щавлева), вітамін С, ка­ротин, вітамін Р (1,5 %), а також неоміртілін — так званий рослинний інсулін, пектинові речовини. Насінини містять ефірну олію (до 31 %), протеїн (18 %), аміно­кислоти.

Листя чорниці містять таніни (8—11 %), хінну, яблучну та лимонну кислоти (1,7 %), арбутин (до 0,58 %), гідрохінон (0,047 %), сапоніни (2,2—2,8 %); цукри (5 %), вітамін С, комплекс вітамінів В, каротин, а також неоміртилін (до 2 %), інозитоміртилін (1 %), флавоноїди (кверцетин, рамнозид кварцетину авікулярин, гіперозид, кемпфелол) тощо.

Чорниця — одна з популярних народних лікарських рослин. Ягоди вживають при нетравленні шлунка, болях у шлунку і кишечнику та при поносах. Свіжі — частіше вживають при катарі шлунка, а сушені (у відварі або сильному напарі) — при катарі кишок, розладах кишеч­ника і поносах.

Народна медицина використовує також ягоди чорниці в суміші з ягодами суниці. Для цього весь сунично-чорничний період, який триває звичайно близько 3 тиж­нів, хворі на хронічні розлади кишечника (коліти, ентероколіти), катар шлунка і зниження кислотності шлун­кового соку та хворі на недокрів’я разом з чорницями їдять і суниці.

Суниці і чорниці окремо, в суміші і чергуючи, реко­мендують їсти при каменях нирок, в тому числі і при дуже болісних приступах. В останньому випадку реко­мендують робити гарячі ванни (до рівня серця) з від­вару вівсяної соломи, змішаної (навпіл) з травою хвоща. Перед тим, однак, треба мати дозвіл лікаря, тому що зрушення деяких каменів часом вимагає негай­ної операції.

Лікарі тепер рекомендують індивідуально підібрані суміші лікарських рослин як перед операцією, так і після неї.

При цукровій хворобі (цукровому діабеті) рекоменду­ють чай з листків чорниці (30—40 г на 1 л кип’ятку). При частій в цих випадках недостатності шлункових соків додають листків чорниці до відповідних сумішей (див. про лікування катару шлунка з недостатньою кис­лотністю шлункового соку).

Є, однак, дані декотрих фітотерапевтів-лікарів, що довгочасне вживання чорниці у великих дозах при діа­беті не рекомендується.

При гемороїдальних кровотечах роблять клізми з на­пару листків чорниці (до 60,0 г на 1 л кип’ятку).

Густо зварені (варити недовго) свіжі ягоди чорниці товстим шаром наносять на уражені екземою місця тіла, обкладають марлею і обв’язують. Такі обклади міняють щодня, а присохлу марлю відмочують теплою чистою сироваткою від кислого молока. Таким же відваром і в такий же спосіб змазують висипи на шкірі, прищі, некротичні виразки і обпечені або ошпарені місця.

Часто, майже без винятку, доводилось спостерігати значну ефективність від приймання ягід чорниці у вели­ких (далі подам, однак, певне застереження) кількостях при подагрі, ревматизмі та інших видах хвороб, при по­рушеному обміні речовин.

Для ягід чорниці, особливо свіжих, характерна та особливість, що вони скріпляють кишечник при поносах, в той же час лікують хронічні запори. Після чорничної терапії перистальтика приходить в норму на дуже трива­лий час. Виходячи з цього, вважаю, що чорничні ягоди є не тільки скріплюючим засобом (як це прийнято вва­жати в домашньому побуті), а вірніше, засобом, який регулює або нормує шлунково-кишкові функції.

Люди казали: «В сім’ях, де діти, без чорниць не обій­тись». Тепер часто питають: «Не розбереш толком, де їх можна, а де небезпечно збирати — може, ви знаєте?» Бо – Чорнобиль!..

Міркуємо, а дозиметрів немає. І чому ми так дратуємо людей? Кому це треба? Не знаю.

Так і з грибами, так і з чорними порічками, так і з ін­шими лікувальними рослинами… та ще для дітей!.. Мо­торошно!

Дітям при поносах дають настій (напар) з 1 столової ложки сухих ягід на 1 склянку води. Настоюють без кип’ятіння (!), гріючи на вогні з півгодини. Дають пити малими порціями. Кількість залежить від віку дитини: по чайній, половині столової, повній ложці 3-4 рази на день. Настій можна пити з молоком. Без молока такий же настій дають для вигонки глистів гостриків протягом трьох днів, після чого добре б дати дитині проносне.

Так чинять 2—3 рази з інтервалами вигонки гостриків щотиждень. Можна використовувати і свіжі чорниці у сезон (розтерті з цукром) — скільки схоче з’їсти дитина. За­мість ягід дають також відвар з листя чорниці (1/2 столо­вої ложки на півсклянки води, варять на слабому вогні 5 хвилин, настоюють до вистигання). Доза від половини до цілої ложки тричі за день.

У фітотерапевтичній літературі відзначається, що у дорослих ягоди і листя чорниці нормалізують сольовий обмін, приводять у норму співвідношення компонентів крові, зменшують проникливість кровоносних капілярів. Крім того, діють антибіотично на деякі мікроорганізми (стрептокок та інші). Відваром ягід або листя полощуть горло при ангінах.

Ягоди, соки, вироби з чорниці поліпшують зір. Чорни­ці включаються у раціон космонавтів. Міцний чай з листя чорниць полегшує, а то і припиняє печійку.

Обмежень на вживання чорниці свіжої та сушеної не відзначається. Однак вказується, що досвід застосування цих ягід в гастроентерології пока­зав: зловживання чорницями може викликати погіршен­ня самопочуття при в’ялій перистальтиці кишечника, дискенезії жовчних шляхів по гіпокінетичному типу (ослаблення дії жовчоутворення) жовчних шляхів, при дуоденостазах (застоях у 12-палій кишці).

Автори книги «Лекарственньїе растения в гастрознтси рологии», підкреслюючи, що свіжі ягоди — дієтичний засіб при недокрів’ї, рекомендують їх і при нічному нетриманні сечі. Завдяки наявності вітамінів, пектину, клітковини, еони є хорошим (свіжі) проносним засобом; сухі — навпаки.

Строки зберігання ягід, трави, листя — 2 роки. Обері­гати слід від молі, що часом може зіпсувати сировину.

Leave a Reply