You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Часник городній

Широковідома   овочево-приправна   рослина, цибулина  якої  складається   з   «зубців»   (цибулинок). Одночасно це і авторитетна лікувальна рослина. Історія використання її сягає у глиб віків, до стародавнього Китаю, Індії. Як лікувальну рослину знали її давньо­римські лікарі Діоскорид і Гіппократ. Знали часник і стародавні слов’яни. Цінують його й тепер. Дикі види часнику зустрічаються на Поліссі. Особли­ві увага до часнику зросла з пізнанням наукою його олійних, сіркових та інших речовин, що в комплексі спричиняють сильну фітонцидну лікувальну дію, яка о вже була помічена і встановлена в народі.

В енциклопедичному довіднику подається, що в цибу­линах часнику є глікозид аліїн і інші сірковмісні речо­вини (метил, етил, бутил, алкілцистеїн-сульфоксиди, метилцистеїн та інші); ефірна олія (до 0,4 %), фітосте­рини, вітаміни (С — 10, В, — 0,08, В2 — 0,08, В6 — 0,6, нікотинова кислота — 1,2 мілігрампроцента), органічні кислоти, вуглеводи, поліцукрид, інулін, жирна олія (сліди).

До складу ефірної олії часнику входять органічні сполуки сірки (алкілпохідні цистеїну, дивінілеульфіди, алілвінілсульфоксид). Мінеральний склад часнику ха­рактеризується значними кількостями калію, кальцію, натрію, магнію, фосфору, заліза, марганцю, цинку, йоду, міді.

Користуючись матеріалами фітотерапевтичної літера­тури і власними записами, наведу відомості про ліку­вальне використання часнику городнього.

Алліцин — ефірна олія часнику — під впливом фер­менту алліцінази, що є у його тканинах, при подрібненні виділяється у вигляді речовини із специфічним запахом. Вона затримує ріст бактерій уже в розведенні 1:125000. Образно кажучи, це ніби одна-дві краплини соку час­нику в повітрі кімнати, де знаходиться, наприклад, хво­ра дитина.

Отже достатній тільки мазок свіжою каш­кою з часнику під носиком дитини, не кажу вже як роблять по селах — і під борідкою та на грудці дитини. Це дотепне народне лікування корисне і для дорослих. Для того, щоб не опікало шкіри, її попередньо легенько змазують тонким шаром олії чи вазеліну або змішують свіжу кашку з кількома краплями олії і такою (свіжою) маззю проводять легке втирання у шкіру.

Речовини, що є в лушпинні цибулини та зубцях часни­ку, як довів Б. П. Токін, не тільки згубно діють на мікро­би, тобто мають протигнилісну дію, але й на хворобо­творні грибки, глисти.

Речовини часнику, як стверджують вчені, посилюють секреторну (видільну) і моторну (рухову) функцію шлунково-кишкового тракту, стимулюють секрецію жовчі. Часник сприяє розрідженню мокроти і виявляє тонізуючу дію на слизисті оболонки дихальних шляхів. Препарати часнику стимулюють серцеву діяльність, роз­ширюють коронарні судини, їх використовують для при­гнічення процесів гниття і бродіння в кишках, а також при захворюваннях печінки, верхніх дихальних шляхів, при хронічних бронхітах, бронхоектатичній хворобі, пневмонії (запалення легень).

Препарати його приписують лікарі для запобігання і лікування атеросклерозу, гіпер­тонічної хвороби і при неврозах серця. Часник має також застосування в стоматологічній практиці і дерматології (шкіряні захворювання). Його використовують при хронічних кволопротікаючих трофічних виразках на основі тромбофлебіту (жиляки), при згадуваному вже трихомонадному кольпіті та кандізах (молочниці) – хворобі, що викликається грибком. Глисти-гострики у дітей виганяють невеликими клізмами з 0,5—1 столо­вої ложки соку часнику на півсклянки кип’яченого мо­лока.

З часнику виготовляють препарат аллохол, до складу якого входять сухі витяжки з нього, а також з кропиви, жовчі тварин, і активоване вугілля. Препарат цей лікарі рекомендують при хронічних гепатитах, холециститах, холангітах і хронічних атонічних запорах. Препарат аллилсат (спиртова витяжка з цибулини часнику) при­значають при атонії кишечника, колітах, гіпертонічній хворобі та атеросклерозі.

Приймання часнику в їстівних дозах або їсти досхочу протипоказано епілептикам і обтяжливе хворим нирко­вими захворюваннями. Взагалі їсти часник, як хто лю­бить, без міри — собі шкодити. А при порушеннях серце­вої діяльності можна навіть викликати спазми серцевих судин і головного мозку. Вважаю, що якщо немає кон­кретної поради лікаря (скажімо, з глистогінною метою), то споживання 2—3 зубців протягом дня (а склероти­кам треба їх їсти) — достатня лікувально-харчова доза. Лікувальні ж дози приймання часнику такі.

Двогодинний настій чайної ложки подрібнених зубців (або кашку з них) на склянку перевареної води кімнат­ної температури випивають перед їжею за день у три прийоми. Для лікування дихання (нежить, захворюван­ня дихальних шляхів) вводять то в одну, то в другу нізд­рю свіжовиготовлену кашку, загорнуту в шматок марлі. Коли ніздрі запалені, то попередньо змазують їх легко вазеліном або олією. Щодо процедури використання свіжої кашки з часнику для лікувальних тампонів жінкам, необхідно порадитись у лікаря-гінеколога або в акушерки.

Часником (кашкою з нього) виводять пігментні плями на тілі, лікують згрубіння шкіри (намазуванням); водою, в якій намокали зубці, промивають гнійні рани, опри­щення шкіри (в тому числі на голові), а сильним водним настоєм змазують, обмивають тіло при корості, поло­щуть голову при сильному випаданні волосся та при постійному свербінні шкіри. Пахне, ясна річ, але виліковує…

Leave a Reply