You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Бузина чорна

Найчастіше кущ, іноді дерево, заввишки від 2 до 6 м. Листки попарно-пірчасті, звичайно з 5 яйце­
видними або довгасто-яйцевидними, довгозагостреними, нерівнопилчастими листочками. Квітки зібрані в плоскі щитовидні суцвіття, які після цвітіння від ваги плодів поступово провисають. Квітки жовтувато-білі, пахучі.

Зрілі плоди — чорно-фіолетові ягоди з трьома кісточ­ками. Серцевина у пагонів — біла. Росте в лісах (особливо поблизу річок), у заростях, у старих парках, в са­дах, на сільських кладовищах, коло жител. Поширена майже повсюдно.

Збирають молоді листочки, кору молодих гілок вес­ною, квіти під час цвітіння, плоди — зрілими (незрілі – шкідливі!). Зібрані квіти довго не витримують у тарі, бо вони псуються.  Намагаються швидше  підсушити,

Біохімічний склад. Квіти містять: 0,025—0,03 % напів­твердої ефірної олії, основною складовою частиною якої є терпени; глікозиди самбунігрін і рутин, слизі, таніни, холін, цукор. Крім того, парафіноподібні речовини, органічні кислоти (валеріанова, кавова, оцтова, яб­лучна).

Листя містить: глікозид самбунігрін (гідролізується на глюкозу, синильну кислоту і бензальдегід), алкалої­ди коніїн і сангвінарин, смоли з проносними власти­востями, ефірну олію, аскорбінову кислоту (0,2—0,28 г на 100 г листя), каротин (0,014 %).

Хоча прямих застере­жень у літературі я не зустрів, гадаю, що через наявність у листі алкалоїдів і можливість гідролізу листя з виді­ленням винильної кислоти вони можуть бути отруйними. Через це дозування їх всередину повинно бути дуже обе­режним. Зовнішньо, однак, у народі свіжими листками обкладають бешихові ураження. Роблять це і розтер­тою на пасту свіжою корою гілок.

Зрілі плоди містять: каротин, аскорбінову кислоту (0,01—0,015 г на 100 г плодів), самбуцин, хризантемін, кислоти (яблучну, оцтову, валеріанову, винну), барвник антоціан, дубильні речовини (0,29—0,34 %), тирозин, вітамін Е, цукри (глюкоза, фруктоза).

Насіння має до 30 % жирної олії.

У народі найчастіше вживаються квіти бузини чорної при простудних захворюваннях як потогінний і жаро­знижуючий засіб, а також як сечогінний і кровоспинний. При простудах, хрипах у грудях і сухому кашлі п’ють (по 3 склянки на день) напар квіток у дозі — 20,0 г на 1 л води. При тому рекомендують лежати в ліжку. Цей самий чай-напар п’ють як кровоспинний засіб, а також при ревматизмі, подагрі та артритах.

Молоді весняні листочки варять у меду і приймають як делікатне проносне при хронічних запорах.

Відвар коренів і кори (по 15,0 г кожного компонента на 1 л води, кип’ятять 20 хвилин) приймають при хворо­бах нирок, при водянці і діабеті. Але в усіх щойно наведених випадках більш ефективною вважається бузина трав’яниста, рослина біологічно активна.

Зовнішньо. 1. При болях у вусі, ревматичних болях і подагричних опухах роблять гарячі обклади з мішечків, наповнених порівну сумішшю квіток бузини чорної і ромашки, политих окропом. 2. Беруть чисті дворічні па­гони бузини чорної, знімають з них ножем верхній шар кори, викидають його, потім зіскрібають решту кори та самої деревини (разом з камбієм).

Зібраний зелений шар гілок бузини з камбієм обливають гарячим конопля­ним молоком і все це обережно на чистій шматочці прикладають до бешихово-запалених місць. Якщо за­сохне, то жмутком вати, намоченим у тому ж молоці, легенько знімають присохле і знову прикладають зазна­чену пасту, поки не погасне бешихове запалення.

Конопляне молоко — це рідина, яку одержуємо в та­кий спосіб: добре розтерте сухе конопляне сім’я зали­вають потроху теплою кип’яченою водою: на 2 частини (по об’єму сім’я) — 1 частина води. Все це віджимають під тиском (руками або під пресом). Одержана рідина і є конопляне молоко. До речі, воно е важливими допо­міжними ліками при захворюваннях нирок. Тоді його приймають по 100 г тричі на день після їжі (можна трохи підсолодити).

3.          Молоді листки бузини, злегка відварені у молоці, прикладають на зіпрілі, обпечені і запалені місця, а та­кож на гемороїдальні шишки.

4.    Із суміші квіток бузини, пелюсток волошок синіх, подрібненої трави очанки, взятих по
одній чайній ложці, роблять запарку на склянці кип’ят­ку.  Кілька  разів  проціджують  крізь  чисте  полотно.
У проціджене вливають 4—5 крапель спиртової настоянки з насіння дурману. Змочують у рідині
ватку, промивають нею очі, запускають її по кілька крапель в очі, роблять компреси на очі при запаленнях, нагноєннях і на початку утворення більма, особливо у золотушних хворих.  Засіб виправданий,  але вимагає ретельної обережності при його застосуванні.

З ягід бузини (як свіжих, так і сухих) можна робити повидло і киселі, які нешкідливі навіть при найсуворішій дієті, при тяжких шлункових і кишкових захворюван­нях. При цьому відварені ягоди треба розтирати, про­ціджувати крізь полотно.

Дані наукової фітотерапевтичної літератури майже в усьому підтверджують доцільність вказаного вище застосування бузини чорної в народі і дають пояснення її ефективності: препарати, зілля бузини ефективні при хворобах, які супроводжуються підвищеною темпера­турою, діють потогінно, допоміжно сечогінно й особливо при захворюваннях кровоносних капілярів сприяють їх еластичності, регулюють їх проникливість.

Стиглі плоди бузини сприяють видаленню шкідливих продуктів обмі­ну речовин з організму та отрут (із потом, калом, сечею), дещо діють знеболююче. Відмічено, наприклад, що після зуболікування (з уведенням обезболюючого) не відновлюються болі з припиненням їх дії, якщо пацієнт прийняв безпосередньо перед тим настій-напар ягід бузини чорної.

Подібне ж спостерігається і при мігрені, радикуліті, ішіасі. При цьому не відмічено наркотичної дії. Зрілі плоди бузини чорної як детоксипкуючий і полегшуючий видалення шкідливих метаболітів з організму засіб, доцільні особливо при ревматичних захворюваннях, де­котрих дерматозах, інфекційних захворюваннях, реко­мендують лікарі для полоскання горла при ангіні, запа­леннях горла і ротової порожнини, для компресів при кон’юнктивітах, блефаритах (запаленнях повік), а також для догляду за шкірою обличчя.

У науковій літературі знаходимо такі рекомендації: відвар квітів бузини чорної з 1—1,5 ложки на 1 склянку води пити по 0,3—0,5 склянки 2—3 рази на день як сечо­гінне, а склянку відвару (додають 1—2 ложки малино­вого сиропу) випити звечора як потогінне. Відвар плодів бузини чорної з 1—2 столових ложок на 1 склянку води пити по 0,3 склянки 2—4 рази на день як сечогінне або півсклянки відвару 1—2 рази на день як засіб знеболю­ючий і проносний.

Зберігають кожну лікувальну форму бузини чорної окремо (ягоди легко пліснявіють — треба перевіряти, просушувати). Час зберігання — різний.

Leave a Reply