You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Буркун лікарський (буркун жовтий)

Дворічна трав’яниста рослина, з галузистим, внизу дерев’янистим прямостоячим або висхідним стеб­лом. Заввишки 60—150 см, з трійчасто-пірчастими лист­ками на черешку. Листки зверху сизувато-зелені, зі­споду більш бліді, дрібнозубчасто-пилчасті.

У нижніх листків листочки оберненояйцевидні, у верхніх — довгасті. Квітки жовті, дрібні, зібрані в довгасті бага­токвіткові колосовидні пазушні грона, запашні (пах­нуть кумарином). Росте при дорогах, на полях, на засмічених місцях, схилах, у прилісках, на парових полях і перелогах, на межах, серед зернових культур. Поширений скрізь.

Збирають верхівки стебел з квітами; частіше самі лише квітки в гронах. Сушать звичайно.

За біохімічним складом трава буркуну містить лак­тони (близько 1 %), що надають їй приємного запаху (лактон оксикоричної кислоти — кумарин і лактон кума­ринової кислоти — мелілотин), а також фенольний глі­козид мелілотозид, кумаринову і мелілотову кислоти. Крім цього, у траві є азотисті сполуки, флавоноїди, аскорбінова кислота, слиз, цукри, похідні пурину, жиро­подібні речовини (близько 4,3 %), білки (17,6 %) та ефірна олія (0,01 %). Важливою складовою буркуну лікарського є дікумарин, що має здатність гальмувати зсідання крові.

Невільно допускати, щоб сухий сировець при збері­ганні відволожувався. При загниванні в траві буркуну з’являється дікумарин — речовина, що перешкоджає утворенню в організмі протромбіну і ряду інших факто­рів зсідання крові і, як наслідок, підвищує кровотечі. Отож доцільніше проти кровотеч використовувати інші лікувальні рослини, дія яких не пов’язана з ризиком.

Чай з напару квіток буркуну (3 столові ложки на 1 л окропу) п’ють при грудних хворобах по чарці щогодини. Квіти буркуну в невеликих дозах входять в різні грудні суміші лікарських рослин як пом’якшуючий засіб. Роз­парені кип’ятком квіти буркуну прикладають як при­парку на «застуджені» нариви, чиряки, що повільно формуються.

Від багатьох жінок м. Рівного чув, що квітки буркуну, змішані порівну з травою золототисячника  і квіт­ками мати-й-мачухи, лікують хворі яєчники. Приймають по третині склянки напару (з 1 столової ложки суміші на 1 склянку води) тричі на день або по 1 столовій ложці 6 разів на день протягом 3—4 тижнів. Рекомендується повне утримання від статевих зносин на період лікування.

Настоєм квітів буркуну (щіпка на півсклянки окропу) промивають повіки при їх запаленні (із загноєнням).

На селах сухі розтерті квітки буркуну додають в тю­тюн для аромату. Гадаю, однак, що куріння такого запашного тютюну звужує мозкові капіляри (головні болі). Хоч у фітотерапевтичній науковій літературі подається, що приймання буркуну всередину знижує ар­теріальний тиск, очевидно, між тим курінням кумарині­зованого тютюну і приймання внутрішньо настоїв ана­логії по дії проводити невільно.

Вживають квіти буркуну і від отитів: сухі квіти загор­нути у марлю, зробити плоску подушечку. На тарілці зволожити подушечку окропом настільки, щоб трава розпарилась, але не стікала водою, і коли дещо вистигне, закрити цією подушечкою хворе вухо, утеплити шар­фом, рушником чи фланеллю. Витримати пару годин, а коли підсохне подушечка, знову її зволожити гарячим настоєм.

Звичайно, це робиться на ніч. У нас в сім’ї такі подушечки з буркуном стали засобом для лікування на­бряклих суглобів (ревматизм, артрит), маститів — з до­даванням до буркуну полину Боже деревко  у суміші (1:1); також — для обезболю­вання набряклих гемороїдальних шишок. Щодо отитів,

то ефективне і закапування вуха: по кілька крапель від-вару-настою кореневища ранника шишкуватого. Ефективність чудова! А за висловами декотрих ліка­рів «це межує з відкриттям». Природа «пропонує» до­слідникам ще й буркун зубчастий. Росте він на солончаках і солонцюватих луках, у Лісостепу і Степу, хороша кормова рослина.

Травознаї застосовують буркун (квіти, листя, бобові гілки) як заспокійливе, додають у збори для вживання при підвищеному тискові крові, при судомах, при здут­тях кишечника, поносах, а в суміші з насінням кропу додають до чаю, що збільшує кількість молока матерів-годувальниць.

Гілки квітучих рослин додають до ванн при ревма­тизмі.

В офіційній медицині (передусім завдяки кумарину) препарати з буркуну використовують як засіб, що при­гнічує центральну нервову систему. Ці препарати мають певну наркотичну і протисудомну дію.

У хворих лейко­пенією (зменшення кількості лейкоцитів у периферичній крові внаслідок опромінення) кумарин викликає збіль­шення кількості лейкоцитів (білих тілець крові) за раху­нок збільшення гранулоцитів і меншою мірою — лімфо­цитів. Запобігає швидкому зсіданню крові, тому при­значається   при   тромбофлебіті,   поліпшує   кровообіг. Використовується при стенокардії, тромбозі коронарних судин. Нагадаємо, що в екстрактах з буркуну є вітамін Р.

В польських джерелах вказується, що стандартизо­вані препарати з визначеною кількістю кумарину реко­мендуються при тромбофлебіті (ніг, анальної частини прямої кишки), лімфатичних набряках. Трава з квітами буркуну сприяє рухові крові по судинах, капілярах, під­вищує відпірність стінок кровоносних судин, капілярів на шкідливу дію внутрішніх речовин, що утворюються внаслідок обміну в організмі, таких, як гістаміни, серо­тонін, простагландин, бактеріальні токсини.

В науковій фітотерапевтичній літературі вказується, що в перебільшених дозах кумарин (отже, і буркун) викликає нудоту, блювання, біль голови, кровотечу з ясен, паралізує гладку мускулатуру, навіть діє нарко­тично. Знають це досвідчені травознаї, тому вживають його частіше у зборах з іншими рослинами. Протипока­заний буркун вагітним, при певних хворобах нирок, при застійних станах у печінці. У ряді праць буркун розглядається як отруйна рослина.

Буркун — силосна культура, хороше зелене добриво, медонос. Корені буркуну (молоді) на Кавказі — їстівний продукт.

Сухі квітки буркуну зберігають у щільно закритих коробках.   Траву — в  папері.   Строк зберігання -З роки.

Leave a Reply