You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Борщівник сибірський

Багаторічна рослина. Інші види цього роду по­ширені в Карпатах і Криму, на Сахаліні та приокеан­ському Далекому Сході й сягають такої висоти, що в них може заблудитись вершник на коні.

В Україні ботаніки визначають сім видів борщівників. Найбільш поширений — борщівник сибірський — заввишки 50—150 см, опушений жорсткими волосками, Що можуть викликати опіки на шкірі (при роботі зі сві­ткою рослиною — дія ефірної олії). Нижні листки довго-Черешкові, до 50 см, верхні — зі здутими піхвами і 3—5 яйцевидними сегментами.

Суцвіття — складний зонтик з дрібними зеленувато-білими квітами.  Плоди – продовгувато-яйцевидні двосім’янки. Росте на узліссях і серед кущів, по луках, полях, при дорозі, вздовж річок, місцями засмічує луки і пасовища як бур’ян. Зустрічається по всій Україні.

Рослина має в собі 0,3—З % смолистої, майже без­барвної ефірної олії. Близько 80 % олії становить окти­ловий ефір оцтової кислоти. Рослина багата на вітамін С і каротин. У насінні виявлено до 18 % жирної олії, в коренях значна кількість цукрів. Є вказівки, що плоди отруйні.

Листя збирають до і на початку цвітіння, корені – восени або ранньою весною, насіння — коли дозріє (з кінця серпня і до жовтня). Сушать — як звичайно.

За моїми спостереженнями, рослина в народі не має тепер широкого лікувального застосування, за винятком декотрих травознаїв. Корінь і листя вживають для на­стоїв чи відварів при розладах кишечника (поноси), в тому числі при дизентерії, а також при спазмах нерво­вого походження (в останньому випадку вживали і на­стій насіння). Добре ошпарені окропом, листки прикла­дають як обезболююче при ревматизмі.

З насіння виділено Н-октиновий спирт, що вживається в парфюмерії. Він же використовується для місцевого лікування трихомонадного кольпіту. Вчені свідчать про те, що корінь і листя здавна вживали в народі при епілеп­сії, при зубному болю, а настій з насіння — при істерії.

В літературі знайшов і підтвердження своїх спостере­жень: з молодого листя готують борщ, а в супи дають корені борщівника; молоді соковиті пагони до розпус­кання квіток використовують як начинку для пирогів і як приправу до різних страв. Рослина дає велику зелену масу — придатну для силосування на корм. Хороший медоніс.

Ширше застосування у народному лікуванні борщів­ники мають в Сибіру і на Далекому Сході як при вище­згаданих захворюваннях, так і як протиспазматичний, неврологічний засіб.

Щодо дозування коренів, листків, верхівок стебел, бутонів, насіння борщівника сибірського в народі є певні розбіжності. Найбільш раціональним для внутрішнього вживання вважаю: для листків і молодого стебла -1 столова ложка (сухих) на одну склянку крутого кип’ят­ку для настою (по дві столові ложки 3—4 рази на день після їжі). Корінь: відвар на слабому вогні хвилин 20 (з однієї чайної ложки на склянку води). Остудити і приймати по 1 столовій ложці 3—4 рази на день після їжі. При істерії і як обезболююче — 2—3 рази в міру потреби.

В болгарській «Фітотерапії» вказується: приймається виготовлений холодним способом (гадаю, у переваре­ній воді кімнатної температури) — п’ять чайних ложок сировини (корінь) настояти на двох склянках води про­тягом 8 годин (добова доза).

Висушені частини рослин зберігають окремо, загорне­ними у папір, в коробках, що добре закриваються. Строк зберігання — 2 роки.

Leave a Reply