You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Бобівник трилистий

Багаторічна трав’яниста рослина з повзучим стеблом, завдовжки 15—30 см. Листки всі прикореневі, довгочерешкові з трійчастою пластинкою. Квітки білу­вато-рожеві, у китицях на верхівці стебла. Росте на заболочених луках, у вільшняках, на торфових болотах.

Рослина досить популярна. Відома своїм гірким сма­ком.

У народі збирають листя бобівника — повністю розви­нуті,— зрізуючи їх під складною трійчатістю, під час цвітіння рослин в суху сонячну погоду. Воно вважається одним з найкращих засобів, що збу­джує апетит, сприяє виділенню травних соків, поліпшує перистальтику шлунково-кишкового тракту і помітно поліпшує загальний стан хворого.

За науковими даними, у листі бобівника містяться гіркі аморфні глікозиди меніантин і меліатин, сліди алкалоїдів (генціанин); флавоноїди — рутин, гіперозид та інші; дубильні речовини (3—7 %), сапоніни, аскорбі­нова кислота — до 112 мг%, холін, цукор, пектин, ефірна і жирна олія, органічні кислоти, фітостерини, інвертин, солі марганцю і йоду. В коренях і кореневищах містять­ся: глікозид меліатин, дубильні речовини (до 1 %), іну­лін, бетулінова кислота, сапоніни, пектинові речовини; сліди алкалоїдів.

Наукова медицина використовує бобівник в основному як гіркоту при зниженій кислотності шлунка. В народ­ному побуті вживають настій (напар) висушених (у за­тінку) листків бобівника, приблизно 5,0 г (щіпка) на 1 склянку кип’ятку.

Через те, що бобівник помітно поліпшує загальний тонус хворого, народна медицина вважає, що він лікує від сухот легень. Знаю хворих на туберкульоз, які безпе­рервно, тривалий час, пили напар з бобівника і почували себе значно краще, навіть при наявності каверни, що, очевидно, пов’язано з поліпшенням апетиту. Замість водної настойки приймають також порошок з листків бобівника в дозі 1,0—2,0 г на прийом, але не більше 6,0 г на добу.

При шлунково-кишкових захворюваннях приймають бобівник у суміші з іншими лікарськими рослинами для вигнання глистів (аскарид) з кишечника.

Напар бобівника (1 столова ложка сухих подрібнених листків на 1 склянку кип’ятку), часто з додаванням в’яжучих засобів, наприклад, подрібненого сушеного кореневища родовика звичайного або інших, з успіхом застосовують для полоскання горла, при ангі­нах. Твердять, що полоскання горла соком з цих рос­лин, розбавленим теплою водою, більш ефективне.

Зовнішньо напар з бобівника (з додатком ромашки) вживається для клізм після дефекації, для очищення прямої кишки, при хворобах з порушенням обміну речо­вин. При хронічних запорах клізма з напару бобівника сприяє максимальному видаленню фекальних мас.

За певними фітотерапевтичними джерелами (різних авторів) в народі бобівник рекомендують у збори зілля для лікування від малярії, запалення суглобів, як за­спокійливий засіб, а також для лікування різних шкір­них захворювань. Вказується також, що бобівник є важ­ливим жовчогінним і заспокійливим засобом. Входить до складу різних лікувальних чаїв, заспокоюючих нерво­ву систему і серце.

У фітотерапевтичній літературі є відомості про наяв­ність у бобівнику досить великих (відносно) йодистих органосполук, що для дослідників, вважаю, являє пев­ний інтерес щодо використання його у зв’язку з чорно­бильським лихом.

Найпростішим засобом вважають приймання бобів­ника у порошку з листків. Є також рекомендації фіто­терапевтів використовувати його у вигляді п’ятихвилин­ного відвару: 1/3 столової ложки на склянку води. Трохи Ще настоюють і приймають по столовій ложці 4—5 разів У день за 30 хвилин до їжі.

Листя бобівника зберігають у ящиках, всередині ви­стелених папером. Час зберігання — 2, а в хороших умо­вах — до 3-х років.

Leave a Reply