You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Береза пухнаста. Лікувальні властивості

Береза пухнаста і  береза бородавчаста мало чим відрізняються одна від одної в ботанічному, хімічному і фармакологічному відно­шенні та в терапевтичному застосуванні.

Пухнаста береза відрізняється від бородавчастої лише тим, що листки у неї мають знизу (в кутах жилок) волоски, і ще тим, що ро­сте вона у вологіших місцях.

На Україні також ростуть обидва ці види берези. Пухнаста бе­реза росте переважно на Поліссі — по вологих лісах, чагарниках та болотах. Бородавчаста береза росте в лісових районах та в Лісосте­пу. Іноді вона утворює чисті насадження — березняки.

З берези добувають березовий сік (пасоку), березове вугілля та березовий дьоготь.

Листки цього дерева багаті на вітамін С, бруньки — на ефірну олію; є в березі й сапонін, бетуларетинова кислота, гірка екстрактивна речовина, а також дубильні та інші речовини, корисні для організму людини. Крім того, береза має й фітонцидні властивості, тобто вона виділяє захисні речовини, здатні вбивати шкідливі мік­роорганізми.

Відповідно до наукової й народної лікувальної прак­тики, в березі відмічають цілий ряд цінних властивостей. З неї добувають вітамінний антисептичний (знезаражую­чий), сечогінний, кровоочисний і протизапальний засоби, а також ліки, що регулюють функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту.

В народі листя берези вживають, крім того, що при во­дянці та хворобах нирок, ще й при хворобах сечового міхура.

Яй кровоочисний засіб, ліки з берези вживають при гострих шкірних хворобах, як протизапальний засіб — при гострому ревматизмі, запаленнях печінки та при ро­дильній гарячці — і внутрішньо, і зовнішньо; як засіб, що регулює функціональну діяльність шлунка, ці ліки вживають при виразках його, при диспепсії та при інших розладах діяльності травного апарата і навіть при хо­лері.

Звичайно в таких випадках беруть 50.г.бшшшь-б.е рез’и, настоюють їх протягом 10 днів на одній пляшці горілки і дають пити по одній столовій ложці, три рази на день, за 15—20 хвилин до їди. Завдяки цьому у хворої людини з’являється чудовий апетит і загоюються виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

Як засіб, що регулює функціональну діяльність жіно­чих статевих органів, відвар з листя берези дуже корис­ний при мізерних менструаціях, а також у післяродовому періоді, через дванадцять днів. Вживають цей відвар все­редину і застосовують зовнішньо (кладуть компрес на нижню частину живота або роблять сидячу ванну).

Завдяки тому, що ліки з берези регулюють обмін ре­човин в організмі, вони дають користь при всіх шкірних хворобах, при виснажливому потінні при туберкульозі, при подагрі, артритах і цинзі та в інших випадках, коли потрібне загальне оздоровлення всього організму.

Як протиспазматичний засіб, ліки з берези цінні при судомі, паралічі, коклюші та зубному болі (в останньому випадку прикладають настойку до зуба).

При всіх перелічених хворобах (крім зубного болю) ці ліки вживають внутрішньо і застосовують зовнішньо. Настойка бруньок берези або відвар їх, а також від­вар листя вживають як глистогінний засіб від дрібних і круглих глистів (гостриків та аскарид).

Дьоготь з берези в народі застосовують для знищен­ня коростяних кліщів. Дьоготь, який продають в аптеках під назвою «чистий дьоготь», корисний, крім того, при хворобах горла й легень (при бронхіальному катарі), а також і при туберкульозі легень, при катарі сечового міхура та при інших подібних запаленнях.

Його треба вживати всередину по 5—10 крапель, три рази на день; а зовнішньо його треба застосовувати при всяких шкір­них хворобах і навіть при ранах (наприклад, від колюч­ки— допомагає їй вийти), при свіжих та застарілих, ча­сто злоякісних ранах (краще у вигляді так званої дьог-тярної мазі: 1,5 г дьогтю на 15 г парафіну або вазеліну).

В народі березовий дьоготь застосовують і як дезин­фікуючий засіб: капаючи ним на вуглини, що горять, створюють дезинфікуючі гази і таким способом очищу­ють повітря.

Кору й сік берези застосовують рідше. Якщо напохваті не виявиться ні бруньок, ні соку з берези (в зимовий період,, якщо їх з весни не заготовле­но), то замість них вживають з не меншим успіхом відвар з молодих свіжозрізаних і подрібнених гілок берези.

Примочки з відварів березового листя й бруньок або настойка з бруньок добре загоюють свіжі рани, навіть глибокі (особистий досвід автора).

Відваром з листя берези миють голову від передчас­ного випадання волосся.

Способи застосування. Відвар листя: 20,0— 200,0. Заварити 4 чайні ложечки листя на склянку окро­пу, додати, коли окріп вихолоне, 0,2 г, або ‘/зо частину чайної ложечки соди, щоб розчинити нерозчинну бету-ларетинову кислоту, що міститься в листках берези. Доб­ре заварене листя настоювати протягом 6 годин, подібно до настоїв. Процідити й випити за два рази, з проміжком у 4 години.

Іноді відвар листя заварюють міцніший (90,0—400,0), тобто беруть 6 столових ложок листя на дві склянки окропу, щоб вживати по півсклянки, чотири рази на день.

Відвар бруньок: одна чайна ложечка бруньок на пів-30 склянки окропу; вживати по дві столові ложки, три рази на день.

Настойка бруньок на спирті — 25,0: настоювати про­тягом 8 днів; вживати по 20 крапель, три рази на день.

Настойка бруньок на горілці: на пляшку горілки взя­ти півпляшки бруньок, настоювати їх протягом місяця; вживати по 40 крапель, 3—4 рази на день (при холері— по одній чарці, за годину до припинення блювання).

Свіжий сік: вживати по три склянки на день (для поліпшення обміну речовин і як протизапальний та сечо­гінний засіб).

Зовнішнє лікувальне застосування листя берези: зви­чайні ванни — повні й сидячі, «суха ванна» та зігрівальні компреси.

«Суха ванна» полягає в тому, що свіжого березового листя накладають у глибоку діжку (яка замінює собою ванну), накривають його, щоб воно зігрілося від своєї рослинної теплоти, і тс)ді хвора людина заривається в нього по шию або по пояс. Так ця людина повинна побу­ти в діжці з березовим листям близько години (скільки витерпить).

З потовченого листя можна робити й зігрівальні ком­преси тривалістю в одну—півтори години. У зимову пору можна, але вже з меншим ефектом, робити такі самі ком­преси й з сушеного березового листя, обпареного окро­пом.

Ванни й компреси можуть бути й місцевими, при міс­цевому болі. Такі компреси називаються «зігрівальними панчохами», тому що для зручності на обкладені листям ноги й руки натягують панчохи, а потім убинтовують їх якомога тепліше. Це зовнішнє лікування дуже корис­не при водянці, ревматизмі, подагрі та паралічі. Воно не замінює медикаментозного лікування, а лише доповнює його.

Leave a Reply