You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Бедринець ломикамінь

Нар. назви: ганус кульшастий, ядринець.

Таке ж застосування, як і ця рослина, в народі має й інший вид —бедри­нець великий з порожнистим гостроребристим стеблом, заввишки до 100 см. Бедринець ломикамінь — це багато­річна трав’яниста рослина, з більш або менш галузистим стеблом, заввишки 30—80 см. Нижні листки пірчасті, з надрізаними листочками, верхні стеблові — майже сидячі, рідко розміщені вздовж стебла. Квітки дрібні, білі, зібрані у складні зонтичні суцвіття. Росте на схилах горбів, по сухих луках, узліссях і галявинах, на межах. Поширений скрізь.

Бедринець великий частіше зустрічається в заростях, на лісових галявинах і луках.

Збирають корені ранньою весною або восени, рідше – листки та квітучі стебла.

За біохімічним складом у рослині є похідні фурокума­рину: пімпінелін (близько 0,5 %), ізопімпелін та ізо-бергаптен, ефірні олії, особливо у коренях (0,3—0,5 %), дубильні і смолисті речовини, сапоніни, камедь. У листі під час цвітіння є каротин і аскорбінова кислота (до 71 мг%). Похідні фурокумарину мають сильну спазмо­літичну дію: знімають спазми гладких м’язів, крово­носних судин, жовчних шляхів, сечоводів. Тому їх вжи­вають при жовчнокам’яній та сечокам’яній хворобах.

Бедринець — важлива лікарська рослина, певною мі­рою харчова, з оригінальним лікувальним спектром, що, на жаль, і тепер недооцінюється.

У народі вживають горілчану (чи спиртову) настойку коренів при грудних хворобах, особливо при кашлі. Засіб цей добре перевірений і дуже ефективний. Вночі, при безсонні від тяжкого кашлю, 20 крапель цієї настойки (на ложці води) невдовзі заспокоює почуття дряпан­ня у горлі і кашель.

Відвар з 20,0 г кореня на 1 л води п’ють при хронічних хворобах горла, астмі, при незначному місячному і хро­нічному нетравленні шлунка.

При захриплості від простуди приймають тричі на день по 15 бедринцевих крапель, шию обв’язують теплою хусткою і на ніч випивають напар липового цвіту, щоб пропотіти.

Автори різних праць вказують на використання наро­дом коренів у вигляді настою або відвару при бронхіаль­ній астмі, запорах (настій на вині), нирковокам’яній хворобі, при скарлатині, чумі і холері. Примочки із сві­жого кореня використовують для виведення пігментних плям на шкірі.

Сухе молоде листя і корені додають у салати, вінегрети, супи, використовують як приправи при виготовленні ковбас. Надземну частину і насіння додають для аромату в пиво і в деякі страви, з листя готують так званий чигиринський чай. Ось Вам, ще один доказ єдності в народі понять «ліки — їжа», яку ми так недооцінюємо, а колись усе це було, було ж… Може, і буде?..

Корінь бедринця збуджує натуральні механізми сли­зових оболонок горла, гортані, трахеї, запобігає фор­муванню завалів виділень та полегшує їх відхаркування. Допоміжно запобігає спазмуванню гладкої мускулатури верхніх дихальних шляхів і меншою мірою — страво­ходу. Засіб збільшує дещо виділення шлункового соку та сечовиділення.

Прийнятий внутрішньо, діє слабо-в’яжуче і виразно протизапально. Трава бедринцю діє значно слабше. Застосовується при поганому тра­вленні, поганому апетиті, відрижці, здуттях, трива­лих поносах. Зовнішньо — для полоскання ротової по­рожнини, ясен, горла. Витяжки з сировини входять до складу препаратів астмін і келястмін (краплі).

Дози: напар з половини ложки кореня на склянку теп­лої води, пити 1—3 столові ложки 2—3 рази на день. Для полоскань: напар столової ложки зілля на склянку води.

Слід знати і пам’ятати таке, бо важливо: при великих дозах витяжок з кореня бедринця можливі корчі матки, що можуть обернутися абортом.

У болгарській фітотерапії рекомендується настій з чайної ложки подрібненого кореня на склянку води (протягом 8 годин). Потім відціджують, заливають цей же корінь окропом і через 10 хвилин знову відціджують. Настій і витяжку змішують і підсолоджують медом (сто лова ложка). Випивають за день ковтками. Такий спосіб практикував М. А. Носаль (ще до публікації в Болгарії).

Крім того, одержала схвалений відгук лікарів і моя пропозиція комбінування витяжок, одержаних настоєм і відваром різних інших рослин. Є простий спосіб при виготовленні їх: при настої потрібні для відвару компоненти збору загорнути рихло у марлевий мішечок і вкласти в термос, всипавши у нього (термос) інші компо­ненти трав, призначених для настою.

Мішечок після цього витягується з термоса, трава з нього відповідно відварюється, відвар відціджується і змішується перед прийманням з настоєм усіх трав збору (суміші). Нові пропозиції, підказані народом, життям і наукою, щодо повного використання вмісту лікарських рослин, чека­ють свого часу і публікацій. Введений у фітотерапев­тичну практику метод «бані», як на мій погляд, це – прогрес, але ще далекий від досконалості.

Корінь бедринця М. А. Носаль у певному застосуванні використовував для виготовлення зубного порошку. Гадаю, що він більш придатний як компонент для виго­товлення зубної пасти.

Сухі корені бедринця зберігають у ящиках, що щіль­но закриваються. Траву з листками і квітами (окремо) – у мішечках. Строк зберігання коренів — до 3-х років, листя і трави — 2—3 роки.

Leave a Reply