You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Барбарис звичаний. Лікувальні властивості

Барбарис звичаний барбарис сибірський мало чим відрізняю­ться один від одного, але останній вважається ефективнішим для лікувальної мети.

Барбарис сибірський росте, як видно й з його назви, в Сибіру. Цю  кущову  рослину   (заввишки   до  2,5 м) всі  добре   знають по її червоних довгастих  ягодах, проте наведемо тут її ботанічний опис.

Кора у барбарису ззовні світло-бура, зсередини (при зрізанні) — темно-жовта; пагони й молоді гілки жовтуваті, на другий рік стають сірими; вони усаджені трироздільними колючками й численними вко­роченими гілочками, на яких містяться пучки листків з повислими квітковими китицями.

Листки чергові, з короткими черешками, довгасто-обернено-яйцевидні, тупі, дрібнопилчасті, завдовжки 4—6 см. Чашолистків з жовтими, більш короткими пелюстками по 6—8. Пло­ди — довгасті, циліндричні, одно- або двонасінні червоні кислі ягоди.

Цвіте барбарис у травні — червні, плоди дозрівають у вересні — жовтні.

Хімічними дослідженнями останнього часу встанов­лено, що дійовою речовиною в барбарисі є алкалоїд бер­берин.

Як кровоспинний засіб, настойку з висушеної кори й коріння барбарису завжди застосовують у народній ме­дицині та в гомеопатії.

В гомеопатії барбарис застосовують і при хворобах нирок, печінки та сечових шляхів.

В тібетській медицині надається перевага сибірському барбарисові (використовують кору й плоди).

У Забайкаллі барбарис вважають дуже корисним по­тогінним засобом, а також в’яжучим (зміцнює шлунок), причому в ньому відмічено до 15% аскорбінової кислоти, або вітаміну С.

Третій вид цієї рослини — барбарис амурс ь к й й. Його застосовують у науковій медицині у ви­гляді настойки з листя для допомоги жінкам у післяро­довому періоді, для скорочення й зворотного розвитку матки. Протягом останнього часу з цією самою метою застосовують і барбарис звичайний. Крім того, помічено, що він має жовчогінну властивість і може бути дуже ко­рисним при жовтяниці. Як вітамінний засіб, його засто­совують при цинзі, а як потогінний засіб — при малярії; він також підвищує апетит.

Способи застосування. Відвар кори або ко­ріння: 30,0—200,0; вживати по одній столовій ложці, кож­ної години, всередину (при сильних кровотечах).

Настойка кори або коріння: 25,0; по ЗО крапель вжи­вати три рази на день, а зовнішньо застосовувати при глухоті, по дві краплі, два рази на день (закапувати у вухо).

Настойка листя барбарису амурського або звичай­ного: 50,0 або 30,0; вживати по ЗО крапель, три рази на день.

Leave a Reply