You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Анчар. Лікувальні властивості

Таємницю грізного «дерева смерті» знали тільки вожді міс­цевих племен у Малайї, котрі збирали отруйний сік анчара. !з його допомогою вони «замовляли» стріли легковірних тубіль­ців, у звичайнісінький спосіб змащуючи ним наконечники стріл.

Побоюючись позбутися влади і втратити «чарівні» сили потурбувалися про те, аби тубільці не розкрили їхньої таємниці. Очевидно, вони й створили легенду про дерево, щоб піхто не наближався до нього.

Вони остерігалися також, щоб європей­ці не розтаємничили стрілецьку отруту із анчарового соку. Тільки в середині XVIII ст. голландського ботаніка Г. Румпфа, після 15-річних прохань, познайомили з гілочкою анчара, щіль­но закритою у бамбуковій посудині. При тому ученому нагово­рили стільки жахів, що від самого доторку до посудини він відчув поколювання в руці ботанік приписав це отруйним випа­рам анчара.

Розкриття таємниці анчара сталося вже на початку минулого століття. Дерево виявилося доволі звичайним. Росте воно не в жалюгідній і злиденній пустелі, а у вогких лісах серед вічно­зелених і листопадних родичів в Індії, Бірмі, Шрі Ланці.

Зав­вишки воно не сягає понад наші сосни, спирається на пласку­ваті нарости біля окоренка — контрфорси. Має круглясту гор­довиту крону з неопадних, як то властиво всім вічнозеленим рос­линам, листків і справляє досить величне враження.

Яку майже всіх тутових, родичів нашої звичайної шовковиці, квітки в ан­чара — антіаріса токсикарія (Апііагіз іохісагіа) — невеликі. Плоди видовжено-круглясті, зеленаві й дрібні.

Учених-ботаніків вразило те, що на гілках анчара птахи в’ють гнізда. Пізніше було доведено, що отруйні властивості має тіль­ки сік із стовбура. Але він не діє так, як, скажімо, сік сумаху отруйного вже тільки доторк до якого спричи­няє надзвичайне подразнення шкіри та зумовлює важке захво­рювання.

Щоправда, сверблячка швидко минає, але згодом утворюється припухлість із невеликими осередками лискучої шкіри, а потім виникає гострий біль, що посилюється за на­ступних днів.

Тільки термінове втручання лікарів може попере­дити важкі наслідки отруєння. То вже справжня «ліана смерті», бо навіть коріння цього виду сумаху отруйне.

Одначе люди навчились і з цієї рослини добувати користь. Народна медицина доволі широко послуговується нею для при­готування різних мазей та препаратів, що застосовуються в разі потреби місцевої гіперемії. Вміст сумаху у таких засобах доволі мізерний.

Tags:

Leave a Reply