You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Алтея лікарська , рожа, просвірняк

Багаторічна рослина заввишки до 1,5 м. Ко­рінь м’ясистий, білий, малогалузистий, від якого ви­ростає по кілька стебел. Стебла круглі, внизу здерев’яні­лі, вгорі соковито-зелені, вкриті сірим пушком, як і листки. Листки серцевидні або яйцевидні, нижні — трохи лопатеві, верхні — майже трилопатеві. Квітки скупчені в пазухах листків на дуже коротеньких квіто­ніжках, ясно- або яскраво-рожеві, іноді майже білі, п’ятипелюсткові.

Вся рослина без запаху. Смак солодко-терпкий. Поширена переважно на півдні України, в за­хідних областях її і на півдні Білорусії. Росте по луках, при дорогах, над берегами річок, рідше серед чагарни­ків і на узліссях.

Влітку збирають квіти і листя, а восени, коли припи­няється рух соків і стебла відмирають, викопують коре­ні. їх миють холодною водою, дрібно ріжуть і сушать. Очищати від кори не треба, бо тоді втрачається чимало корисних речовин.

Застосовується у науковій медицині як відхаркуваль­ний і слизовий засоби, особливо при запаленні дихаль­них органів і при поносах.

Корінь, листки і квіти містять: слиз (25 — 35 %), пекти­нові речовини (10 — 20 %), крохмаль (35 — 37 %), цукор (5 — 10 %), аспарагін (2 %), бетаїн, лецитин фітостерин, танін, мінеральні солі (4,8 %), багаті на фосфати, ефірну та жирну олії (1,7 %). Слиз у свою чергу містить галак­туронову кислоту (22 %), глюкозу (48 %), пентози (8 %).

У народному лікуванні ця рослина менш популярна не через недооцінку свого значення, а, мабуть, тому, що з дикому стані зустрічається порівняно рідко. Здебільшого користуються квітами і листям алтеї, а корені зберігають для лікування тяжких шлунково-кишкових захворювань – як засіб обволікаючий і заспокоюючий вва­жається незамінним. Листки і квіти не замінюють пов­ністю кореня, але також цінні. І все ж треба пам’ятати: викопуючи  корінь,  ви  назавжди  губите  дорогоцінну рослину.

З квіток і листків алтеї вживається напар (настій) з 4-х столових ложок на один літр води. П’ють по 4 склян­ки на день. З коренів готують відвар: протягом 4—5 хви­лин на слабкому вогні з настоюванням ще 3 години (10,0 г на 0,5 л води) і п’ють по 2 склянки на день. Коли алтейного кореня обмаль, у гарячий відвар з 1 столової ложки його, щоб поповнити лікувальну силу, кладуть ще по ‘/г столової ложки кореня живокосту та кореня лісових калачиків (лісова мальва) і настоюють. Вживають 2 склянки за день у 4 при­йоми (по півсклянки).

У формі напару (настою) вживають суміш квітів і листя алтеї та квіток калачиків лісових по одній столовій ложці з додаванням насіння льону — половину столової ложки (на 1 л кип’ятку). П’ють по 2 склянки на день (4 прийоми по півсклянки). Цей засіб у народі вживають при кров’яних поносах, при катарі кишок, при запаленні сечового міхура і взагалі при хворобах сечостатевих органів, а також для спринцювань при білях. В остан­ньому випадку розбавляють ще його відваром (5 хвилин) дубової кори (20 г на 1 л рідини).

Зовнішньо відвар з алтейного кореня, а частіше напар (настій) з квіток, вживають у народі для промивання очей при запаленні, для полоскання горла, при нагною­ванні повік, а також для клізм при поносах.

Особливих протипоказань на розумне застосування кореня алтеї немає. Однак, за літературними даними, у зв’язку з тим, що в алтеях і мальвах є багато слизу

в коренях алтеї лікарської — до 30 %, у квітках алтеї рожевої — до 12 %), довгочасне і надмірне приймання може викликати недобір вітамінів, усяких мінеральних та інших сполук. Слиз гальмує засвоєння їх у тракті. У той же час обволікаючі властивості слизу мають і велике позитивне (захисне) діяння.

Лікарі приписують екстракт кореня алтеї (рідинний або сухий), сироп, настій із неї або як склад­ник в інших препаратах.

Подібно до алтеї лікарської на організм людини діє й алтея рожева, яку частіше називають просто мальвою. Ця декоративна рослина належить до окремого роду рожа, або шток-рожа. В Україні її розрізняють тепер б видів. Це прикраса (раніше, та і тепер) українських сільських садиб. Відтінки квітів у мальв найрізноманіт­ніші. Ця рослина, особливо ж квіти, часто вживається при лікуванні тих самих хвороб, що й алтея лікарська. Заввишки до 2,5 м, весь пагін всіяний квітами, що посту­пово (від низу) розпускаються. Чим можна пояснити певну непопулярність алтеї лікарської?

Мальва завжди під рукою, а алтею треба шукати. Крім цих двох рослин, у тих же випадках у деяких місце­востях застосовують квіти і листки згадуваних калачи­ків лісових.

З цією ж лікувальною метою збирають квіти схожої до мальви лісової виду — лаватери тюрінгської — сіро-пухнастої з 3—5-лопатевими листями та досить великими рожевими квітами, пелюст­ки яких на третину немовби вирізані. Сягає висоти від 50 до 200 см. Росте на луках, серед степових чагарників, навіть на засмічених місцях, по схилах пагорбів, попід парканами. Поширена по всій Україні.

Зберігають корені порізаними на дрібні шматочки (так і сушать) у дерев’яних ящиках, встелених папером, а листки і квіти — в залізних щільних коробках, бережуть від молі. Час зберігання — до 3 років.

Leave a Reply