You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Алоє. Лікувальні властивості

Алое — тропічна, іноді деревовидна, рослина з родини лілійних. Росте в Південній Африці та в Індії і дуже поширена в нашій країні як декоративна кімнатна рослина. Має відносно короткий стовбур і великі м’ясисті мечовидні видовжені листки, завдовжки іноді до 60 см, з шипуватими краями й з колючками.

Є багато видів цієї рослини, але з лікувальною метою використовують головним чином один вид — дике півден­ноафриканське алое деревовидне, з якого добувають сабур, тобто згущений сік у вигляді кусків або порошку. Цей згущений сік застосовують у медицині як проносний засіб (при боротьбі з тривким хронічним запором), та як засіб для внутрішнього вживання, який поліпшує трав­лення.

Сабур протипоказаний для хворих на хвороби печін­ки й жовчного міхура.

До речі, сабур чомусь забули і тепер мало вживають.

У народній медицині застосовують сік із свіжих лист­ків алое: всередину — проти туберкульозу легень (з ме­дом та з іншими речовинами;   для регулювання жіночих «місячних» — в середніх дозах, не більш як по 8—10 крапель за один раз, а також для апетиту.

Сік із листків алое входить і до складу деяких сечо-гінних засобів, які застосовують при боротьбі з хворобою печінки.

Як зовнішній засіб, цей сік дуже часто й досить вдало застосовують дри опіках, старих ранах, що ятряться, та при виразках (для утворення шкірочки) і навіть при гнійному запаленні очей або при катаракті (сірому біль­мі), що починається, як примочку з розведеного соку (у відношенні 1 : 10) або з настою листя.

Протипоказано застосовувати сік із свіжих листків алое при геморої, що кровоточить, при маткових кровотечах і надмірних менструаціях, при запаленні ни­рок або сечового міхура та при вагітності; він мало придатний також і для швидкого випорожнення кишеч­ника.

Визнано дуже корисним також і зовнішнє застосу­вання цього соку при лікуванні опіків, застарілих вира­зок, заражених ран, при запаленні кісткового мозку (ос­теомієліті) з відкритим гнійним вогнищем та при всяких інших наривах і флегмонах (запалення й змертвіння пухкої підшкірної клітковини). Протипоказань до зов­нішнього застосування соку алое немає.

Наукова медицина визнала, крім звичайного згуще­ного соку-порошку сабуру, ще кілька препаратів з цієї лікарської рослини. В аптеках ще є сухий екстракт са­буру, який у два рази активніший за простий сабур; є й настойка сабуру й густий екстракт смугастого алое.

Крім усього цього, для підшкірного введення при різ­них хворобах очей, при виразках шлунка й дванадцяти­палої кишки, при бронхіальній астмі та при цілому ряді інших захворювань застосовують екстракт з листя алое за способом В. П. Філатова. Емульсія алое вживається спеціально при променевій хворобі.

Все це говорить за те, що ця рослина винятково ко­рисна і що її необхідно розводити у себе в кімнатах, вона може бути потрібна для лікувального використання в долікарський період та в тих випадках, коли нема го­тових препаратів з неї.

Народні способи застосування препа­ратів з алое точно такі самі, як і при лікуванні агавою.

Народна суміш ліків з алое або агави для внутріш­нього вживання при туберкульозі легень, а також і при тривкому бронхіті:

смальцю свинячого або гусячого . , . 100 г масла вершкового (несолоного) . , . 200 г меду чистого (бджолиного) . . , . 100 г соку з листя алое (або агави) . . . 15 г какао (не обов’язково, для смаку) . . 50 г

Вживати два рази на день, по одній столовій ложці на склянку гарячого молока.

Готові препарати з деревовидного алое (в аптеках):

сухий екстракт сабуру в пілюлях; вживати за один раз не більш як по 0,1 г;

густий екстракт смугастого алое; вживати також сухий, по три рази на день, перед їдою;

настойка сабуру; по 10—20 крапель, три рази на день, перед їдою.

Leave a Reply