You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Правила гостинності і поведінки у товаристві

Вихованість, вміння володіти собою, почуття гумору, такт важливіші за красу. Такт — це почуття міри в стосунках, чуйність до оточуючих.

Це і вра­хування настрою співрозмовника, щоб навіть випадково не завдати йому прикрощів, не образити якимось недоречним словом чи дією. Це і повага до людини, до колективу, скромність, стриманість, ввічливість.

Тактовна людина не стане зловтішатися з приводу чужого горя чи промаху, не при­верне уваги присутніх до чиєїсь помилки. А. П. Чехов говорив: «Добре ви­ховання не в тому, що ти не проллєш соус па скатертину, а в тому, що ти не помітиш, коли це зробить хтось інший». А ще краще в таку хвилину відвернути увагу присутніх, щоб швидше минуло почуття ніяковості у того, хто припустився якогось огріху. Вважається нетактовним голосно робити зауваження іншим щодо зачіски, одягу тощо, при всіх «виправляти» їх манери. Добру пораду подають без галасу, тихенько і, головне, добро­зичливо.

Делікатність — одна із найхарактерніших-позитивних якостей людини. Слід завжди так розрахувати свої дії, щоб вони не затьмарювали настрою людям, які вас оточують. Ввічливо треба поводитись з усіма, незалежно від чину, службового рангу, посади.

Вмійте жити в злагоді з людьми, що вас оточують. А для цього треба навчитися бачити себе та свої вчинки чужими очима. Думайте про те, чи не образить ваша поведінка інших.

Самодисципліна потрібна завжди й в усьому.

Твердо дотримуйтесь даного вами слова в обумовлений строк викопати якусь справу. Не виправдовуйте себе міркуваннями про те, що все одно ви не встигнете, що строк можна перенести. Будьте вимогливі до себе. Ніколи не відкладайте справу з дня на день.

Уникайте давати зайві зобов’я­зання або обіцянки, щодо яких ви не впевнені, що зможете виконати.  Є багато різних обставин, за яких проявляється вихованість або, навпаки, невихованість людини. Так, наприклад, зустрівшії на вулиці зна­йомого, треба злегка вклонитись йому і йти далі.

Зупинятись, потискувати руку та вступати в розмову слід лише в тому випадку, якщо знайомий прямує просто до вас. Ніколи не треба нав’язувати іншим своє товариство. І ні в якому разі не можна бігти за знайомим по вулиці, голосно викри­куючи його ім’я.

Чоловік має завжди пропускати жінку поперед себе, першим з нею вітатися, але не простягати руки доти, доки вона сама не подасть її для привітання.

Здавна прийнято, що чоловік, вітаючись, знімає рукавичку. Від жінки цього не вимагається, за винятком лише тих випадків, коли рукавичка вив’язана із шерсті. Якщо у чоловіка ліва рука зайнята і тому він не має змоги зняти рукавичку з правої руки, як цього вимагає ввічливість, чоло­вікові слід вибачитись.

Зняти головний убір в театрі, кіно, па лекції (навіть знаходячись на відкритому майданчику) слід не тільки чоловікам, а й жінкам. Сидячи в головному уборі, ви виявляєте неповагу до акторів, лекторів і заважаєте іншим бачити те, що відбувається на сцені, екрані.

Жінка може не знімати головний убір лише в тих випадках, коли він е невід’ємною, органічною частиною її туалету.

Хто входить до приміщення — той першим вітається з присутніми. Виховані люди, щось розповідаючи, рідко жестикулюють руками. Якщо треба відтінити якесь почуття, досить одного скупого, але виразного жеста.

Ввічлива людина ніколи не показує пальцем на особу чи річ, про яку йдеться в розмові. Вона зверне увагу співрозмовника або уточнить об’єкт розмови в інший спосіб: покаже очима, в крайньому разі — непоміт­ним кивком. Взагалі ж незручно повертати голову в бік того, про кого го­ворять в даний момент.

Не слід привертати увагу співрозмовника, сіпаючи його за піджак, ґудзик, плескаючи по плечу тощо.

Вважають, що одразу ж повернутися спиною до співрозмовника по закінченні бесіди — значить, образити його. Особливо непристойно діяти так чоловікам у відношенні до жінок.

Tags:

Leave a Reply