You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Способи розпізнавання грибів

Досить   поширений   хибний   й небезпечний погляд, нібито запам’ятовувати характерні особливості кожного отруйного гриба зовсім не обов’яз­ково і досить лише засвоїти загальні ознаки цих грибів.

Існує чимало забобонних тлумачень щодо всіляких ніби­то абсолютно певних способів виявлення отруйних грибів. Ось,  наприклад,  кілька   «перевірених»   рекомендацій.

«Отруйні гриби обов’язково повинні спричинятися до сквашування молока». Це хибний погляд. Адже сквашу­вання молока відбувається під впливом ферментів типу пепсину й органічних кислот, які можуть бути наявними або відсутніми як у їстівних, так і в отруйних грибів.

«Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні». Це дуже поширена, але також неправильна прикмета. Побуріння цибу­лі та часнику можуть спричиняти як отруйні, так і ціл­ком їстівні гриби. Цей ефект залежить від наявності в певних видах грибів особливого ферменту — тирозиназп.

Іноді з аналогічною метою «знавці» рекомендують застосовувати різні срібні предмети — ложки або монети. Про наявність отруйних грибів нібито свідчить почорнін­ня. Це невірно.

Потемніння срібних предметів зумовлю­ється дією сульфгідрильних груп амінокислот. Унаслідок хімічних реакцій утворюється сірчисте срібло, що має чорний колір. А такі амінокислоти наявні і в їстівних, і в отруйних грибах.

У деяких людей дуже глибоко вкорінилося й таке уявлення, наче личинки комах, черви й равлики не чі­пають отруйних грибів. Це також непорозуміння. Усі личинки комах, черви й равлики поїдають навіть дуже отруйні гриби.

Поширений і такий погляд, нібито отруйні гриби обо­в’язково  повинні  мати неприємний  запах.  Насправді  це не так. Запах смертельно отруйного гриба блідої поганки, наприклад,  нічим не відрізняється від запаху печериці.

Деякі  люди цілком  певні  того,  що  всі  їстівні  гриби мають   приємний,   а   отруйні — неприємний   смак.   І   цей забобон може призвести до найнебезпечніших наслідків.

Часом можна почути й такі повчання:  «Усі гриби в молодому віці можна вживати в їжу без усякої небезпеки.  Наскільки  воно  хибне,  бачимо,  наприклад,  з  того факту, що бліда поганка — найотруйніший у світі гриб – однаково отруйна як у молодому, так і в старому віці.

Можна   було  б  згадати  ще  чимало  таких  невірних, нібито перевірених досвідом прикмет, що штовхають не­обізнаних  людей  на помилки,  за  які доводиться  дорого розплачуватися.

Отже, аж ніяк не можна покладатися на ці неперевірені науково способи розпізнавання грибів, що приваблюють своєю зовнішньою легкістю та нескладністю. Слід запам’ятати: жодного дійсно нескладного й надійного способу визначення їстівних і отруйних грибів не існує.

Більш того, й серед їстівних грибів наявні дві групи. До однієї з них входять види, які можна вживати в їжу без попередньої обробки — це безумовно їстівні гриби.

До них належать білі гриби, підосичники (красноголовці), підберезовики, печериці. Друга група об’єднує так звані умовно їстівні гриби — такі, що перед уживанням необ­хідно протягом більш або менш тривалого часу відварю­вати (сироїжки, свинушки тощо).

Tags:

Leave a Reply