Біологічні методи боротьби з грибами
Останніми роками все ширше розробляються і застосовуються біологічні методи боротьби з грибами. Комплекс заходів разом з поліпшенням агротехніки сприяє сталому підвищенню врожаїв культурних рослин.
Проте ворог не дрімає, він пристосовується до нових умов інтенсифікованого ведення сільського господарства. Наведемо лише один приклад.
Дослідникам грибів — паразитів рослин давно відомо, що через кілька років після введення в культуру стійкого до гриба сорту в багатьох випадках з’являється нова раса гриба, яка ще з більшою силою вражає рослину.
Так, у США вже через три роки після широкого застосування стійких до гриба гельмін-тоспорія гетерозисних гібридів кукурудзи 50% врожаю цих гібридів загинуло від нової раси гриба.
Мікологія, як і інші науки, виникла з практики. Людина ціною багатовікового досвіду навчилася розпізнавати їстівні види грибів. Досвід незчисленних поколінь відбивався в науці. Ще стародавні грецькі та римські вчені описували відомі їм види грибів.
Учень Арістотеля, «батько ботаніки» Теофраст залишив опис їстівних та отруйних грибів. Пізніше, в І ст. н. е., видатний римський натураліст і письменник Пліній Старший зробив спробу класифікувати гриби, розподіливши їх на їстівні та шкідливі.
Стародавні народи добре розумілися на господарчих якостях грибів. Проте в ті далекі часи вчені ще мало знали про життя цих рослин, через що виникали різні вигадки. Так, наприклад, вважали, що раптова й рясна поява грибів викликається ударом блискавки в землю, надмірним випаданням роси тощо; що трутові гриби -це продукт виділення рослинних тканин і т. д.
Деякі гриби ростуть, утворюючи кола правильної форми, всередині яких засихає трава. Не знаючи, що викликає появу цих дивних грибних хороводів, люди стали називати їх «відьминими кільцями». У Німеччині ці кола вважали ареною пічних танців відьм, у Скандинавії в них вбачали схованки заворожених скарбів, які можуть бути відкриті лише чаклунами, в Голландії — місцями, де чорти збивали масло.