You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Годівля кіз

Правильно годувати козу — це значить регулярно давати їй стільки корму і такої якості, щоб вона, зберігаючи нормальну вго­дованість, давала найвищі удої.

Великій козі потрібно поживних речовин більше, ніж малій; молодій, яка росте, — більше, ніж однаковій з нею за вагою дорослій козі. Вагітній козі, у якої роз­вивається плід, треба давати більше корму, ніж яловій; дійній козі більше, ніж сухостійній; козі з великим удоєм — більше, ніж малоудійній.

Російська поговірка говорить: «Як погодуєш, так і подоїш». Чим більший удій молока, тим різноманітніші і поживніші повинні бути корми.

Для правильного травлення козі треба давати не менше одного, але не більш 2,5—3 кілограмів грубого корму за добу. Найохотніше кози поїдають дрібнотравне лучне і лісове сіно. Нормальна добова даванка козі сіна 2—2,5 кілограма. Половину добової даванки сіна можна замінити гілками (деревним сіном). За поживністю 2 кіло­грами висушених гілок з листям дорівнюють 1 кілограму лучного сіна.

Гілковий корм (віники) заготовляють у червні-липні. Для цієї мети придатні тополя, клен, верба, береза, осика, ясен, липа, ака­ція, ліщина, граб, в’яз, горобина і лоза, а також чагарник — ве­рес.

Гілки нарізують завдовжки 50—60 сантиметрів і завтовшки на нижньому кінці (гузирі) близько 1 сантиметра і зв’язують у горстки завтовшки в місці перев’язування 10—12 сантиметрів.

Віники розвішують під навісом, на горищі та інших добре прові­трюваних, захищених від дощу і сонця приміщеннях і сушать про­тягом 10—15 днів. Далі їх зберігають в сухому місці. У стійловий період можна згодовувати по 3—5 віників за добу на голову.

Най­більш придатним кормом є сухе, очищене від землі листя деревних порід.  Для заготівлі віників і листя можна використати вибіркові рубки при догляді за деревними насадженнями і старі дерева причому з кожного дерева треба зрізувати обмежену кількість гілок.

Козам дуже рекомендують згодовувати молоді пагони ялини (ялинові гілки), в яких міститься багато вітамінів.

Заготівлю грубого корму провадять з урахуванням тривалості стійлового періоду. Наприклад, на стійловий період тривалістю в б місяців  потрібно заготовити в середньому на дорослу козу 380— 420 кілограмів лучного сіна.

Половину загальної потреби сіна можна замінити подвійною кількістю добре висушених віників або полуторною кількістю сухого листя. На одну голову молодняка у віці від 6 до 12 місяців на стійловий період такої самої тривалості потрібно заготовити 250—270 кілограмів сіна.

Концентровані корми за поживністю в 2—3 рази вищі, ніж сі­но. Вівса ячменю, зерна кукурудзи, висівок можна давати дорос­лій тварині до 1 кілограма за добу на голову і козенятам до 500 грамів, макухи відповідно — до 800 і 400 грамів.

Зернові корми перед згодовуванням треба подрібнити, макуху давати в дрібно роздрібненому вигляді, висівки трохи змочити водою, щоб вони не розпилювались і не викликали кашлю у тварин.

Всі концентровані  корми краще давати тваринам у вигляді суміші.

Соковиті корми (коренеплоди, картопля, силос) в стійловий пе­ріод і в період вигоряння пасовищ замінюють зелену пашу. Вони є також джерелом вітамінів, які мають велике значення для здо­ров’я і нормального розвитку організму. Соковиті корми – доб­рий молокогінний засіб. Крім того, вони добре діють на трав­лення.

Кормові буряки, моркву можна давати в сирому вигляді після попереднього здрібнення по 2—4 кілограми на добу на дорослу козу і до 1 кілограма на козеня у віці 6—10 місяців. Картоплю можна давати 1—2 кілограми на голову, краще варену.

Кукурудзяний і всякий інший силос є добрим соковитим кор­мом. Його дають дійним козам у кількості до 3 кілограмів, кітним маткам і молоднякові — до 2 кілограмів за добу на голову.

Кози добре поїдають бурякову і морквяну гичку та капустя­не листя; допустима норма — 3—4 кілограми за добу на голову.

Картопляне, лушпиння, столові залишки та інші харчові. від­ходи, які охоче, поїдаються; козами, краще давати, посипаючи їх висівками, або здрібненим зерном.

Протягом, цілого року тваринам треба давати сіль: по 6—8 гра­мів на холосту матку і по 10 грамів на кітну матку за день.

Маткам у, другій половині кітності і козенятам з місячного  віку

Для розвитку і зміцнення кістяка треба давати товчену крейду або кісткове борошно:  маткам  по 20 грамів, а  козенятам — по 7 грамів за добу на голову.

Для годівлі придатні тільки свіжі корми. Зіпсовані корми шко­дять здоров’ю тварин, знижують їх удої і погіршують якість молока.

Годувати кіз треба три рази на добу. Найкращий час годівлі 6—7 годин ранку, 12—1 година дня і 6—7 годин вечора. Проміж­ки між годівлею повинні бути по можливості однаковим. Пору­шення розпорядку годівлі знижує удій.

Доїти кіз потрібно після годівлі. Корми дають у певній послі­довності. Якщо в одну даванку згодовують усі види кормів, то спочатку дають концентровані корми, потім соковиті І, нарешті, грубі. Кожний наступний корм дають після того, як буде з’їдений раніше заданий. Увечері рекомендують згодовувати легко пере­травний корм. Харчові відходи і силос краще давати ранком або вдень, коли тварини знаходяться в русі.

Можна рекомендувати такий примірний розпорядок давання кормів і доїння кіз: ранком—давання концентратів і коренепло­дів, потім доїння, водопій, давання сіна; опівдні — давання ко­ренеплодів або силосу, або кухонних решток (пійло), потім доїння, давання сіна або трохи сіна і 1—2 віники; увечері — давання кон­центратів, доїння, водопій; на ніч у годівницю кладуть сіно або яру солому і один віник.

Напувати кіз треба тільки чистою, доброякісною, не холодною водою (температура 6—10 градусів). Напування холодною водою викликає простудні захворювання. Напувають два рази за добу після годівлі, даючи щоразу по 2,5—4 літри води на голову.

Перед  годівлею і водопоєм необхідно очищати ясла, годівниці і водопійні корита (або відра) від решток корму,  бруду і води.

Tags:

Leave a Reply